ПІСЕНЬКА ЖИТНЬОГО ВІНОЧКА 

Уночі доріженька бита — 

котиться віночок із жита. 

Котиться віночок по полю, 

проситься хазяїну в стодолу: — 

Пускай, хазяїне, в стодолу,

вже ж я набувся на полю.

Вже ж я на полю набувся, 

буйного вітру начувся, 

дрібнесеньким дощем налився,

ранньої роси напився... 

Я там недовго полежу — 

знову на поле побіжу.

Тема: пісенне відображення народного обряду закінчення жнив – турботи хлібороба про щедрий врожай.

Головна думка: «я там недовго полежу — знову на поле побіжу», уславлення одвічної хліборобської праці.  

Жанр: пісня.  

Художні засоби.

Епітети: доріженька бита, дрібнесеньким дощем.

Сталий епітет: буйний вітер, ранньої роси.

Уособлення (персоніфікація): віночок проситься в стодолу, буйного вітру   начувся, дрібнесеньким дощем налився, ранньої роси напився, недовго полежу, на поле побіжу.

Повтори (єдинопочаток): «котиться віночок із жита. Котиться віночок по полю», «вже ж я набувся на полю. Вже ж я на полю набувся».

Повтори (епіфора): «проситься хазяїну в стодолу: — Пускай, хазяїне, в стодолу».

Зменшувальні суфікси (пестливі слова): доріженька, віночок, дрібнесеньким.

Паралелізм: «Уночі доріженька бита — котиться віночок із жита».

Кількість строф: шість.

Вид строфи: двовірш.

Рими: бита – жита, по полю – стодолу, стодолу – на полю, набувся – начувся, налився – напився, полежу – побіжу.

Зміст жниварського обряду. По закінченні жнив женці востаннє обходили ниву, що дала врожай. Збирали незрізані серпом колоски і робили вінок, уквітчаний польовими квітами. Його одягали на голову найкращої жниці й з останнім снопом приходили, співаючи жниварські пісні, на подвір'я господаря для святкування закінчення жнив.