ЧИЖ ТА ГОЛУБ
Весною Чижик молоденький,
такий співучий, проворненький,
в садочку все собі скакав
та якось у сильце1 й попав;
сердега в клітці рветься, б’ється...
А Голуб бачить та сміється:
— А що? Попавсь? От тобі й на!
Вже, певно, голова дурна...
Не бійсь, мене б не піддурили,
хоч як би не хитрили,
бо я не Чижик! Ні... оце! —
Аж гульк — і сам піймавсь в сильце.
Ото на себе не надійся,
чужому лихові не смійся!
1. Сильце – знаряддя, яким ловлять птахів.
Тема: повчальна розповідь про Голуба, який глузував з Чижика і теж попав у сильце.
Головна думка: не глузуй з чужих невдач, бо самому може бути непереливки.
Повчальний висновок:
«Ото на себе не надійся,
чужому лихові не смійся!»
Рід літератури: лірика.
Жанр: байка.
Позитивний герой: Чиж.
Негативний герой: Голуб.
Автор наділив тварин людськими рисами характеру, щоб читач побачив їхні вади і зробив правильний висновок для себе.
Байка навчає не насміхатися з чужих невдач, а допомагати іншим у скрутну хвилину.
Художні засоби
Епітети: Чижик молоденький, співучий, проворненький, голова дурна.
Прислів’я: «чужому лихові не смійся».
Зменшувальні суфікси (пестливі слова): молоденький, проворненький, садочку.
Уособлення: сердега в клітці б'ється, Голуб сміється, сам піймавсь в сильце.
Риторичний оклик: «Ні… оце!», «Ото на себе не надійся, чужому лихові не смійся!»
Порівняння (заперечне): бо я не Чижик.
Рими: радіє – молоденький – проворненький, скакав – попав, б'ється – сміється, на – дурна, піддурили – хитрили, оце – сильце, надійся – смійся.
Що зображено на ілюстрації до байки
Чого навчає байка «Чиж та голуб» Леоніда Глібова