ЧИЖ ТА ГОЛУБ

Весною Чижик молоденький,

такий співучий, проворненький,

в садочку все собі скакав

та якось у сильце1 й попав;

сердега в клітці рветься, б’ється...

А Голуб бачить та сміється:

— А що? Попавсь? От тобі й на!

Вже, певно, голова дурна...

Не бійсь, мене б не піддурили,

хоч як би не хитрили,

бо я не Чижик! Ні... оце! —

Аж гульк — і сам піймавсь в сильце.

 

Ото на себе не надійся,

чужому лихові не смійся!

 

1. Сильце – знаряддя, яким ловлять птахів. 

 

Тема: повчальна розповідь про Голуба, який глузував з Чижика і теж попав у сильце.

Повчальний висновок: 

«Ото на себе не надійся,

чужому лихові не смійся!»

Головна думка: не глузуй з чужих невдач, бо самому може бути непереливки.

 

Позитивний герой: Чиж.

Негативний герой: Голуб.

 

Художні засоби.

Епітети: Чижик молоденький, співучий, проворненький, голова дурна.

Прислів’я: «чужому лихові не смійся». 

Зменшувальні суфікси (пестливі слова): молоденький, проворненький, садочку.

Уособлення: сердега в клітці б'ється, Голуб сміється, сам піймавсь в сильце.

Риторичний оклик: «Ні… оце!», «Ото на себе не надійся, чужому лихові не смійся!»

Порівняння (заперечне): бо я не Чижик.

 

Рими: радіє – молоденький – проворненький, скакав – попав, б'ється – сміється, на – дурна, піддурили – хитрили, оце – сильце, надійся – смійся.