Загрузка...

ОЛЕНЧИНІ ВИШИВКИ

А Оленка в нас рукодільниця, хвалять всі її, хоч мала.

Скатерть вишила, блузку вишила, мамі лагідно подала.

 

Мама тішиться1, тато тішиться, бо світлиця в нас, як весна,

усміхається в ніжних вишивках, вся заквітчана і ясна.

 

А на вишивках, мов на вишеньках, спілі ягоди, хоч збирай!

А на вишивках дивні китиці — квіту ніжного барвограй.

 

І проміниться та ще й міниться скрізь на вишивках дивосвіт,

бо залишився на цих вишивках рук Оленчиних теплий слід.

 

1. Тішиться — радіє.

 

Тема: поетична розповідь про рукодільницю Оленку та її вишивки.

Головна думка: теплий слід залишає рукодільниця на своїх вишивках.

 

Художні засоби.

Епітети: лагідно подала, ніжних вишивках, заквітчана і ясна, дивні китиці, квіту ніжного, теплий слід.

Уособлення: світлиця усміхається, вся заквітчана і ясна.

Метафора: «китиці – квіту ніжного барвограй», «скрізь на вишивках дивосвіт», «рук Оленчиних теплий слід».

Порівняння: «світлиця в нас, як весна», «на вишивках, мов на вишеньках, спілі ягоди».

Повтори: «скатерть вишила, блузку вишила», «мама тішиться, тато тішиться»,

Повтори (тавтологія): «проміниться та ще й міниться».

Повтори (єдинопочаток): «А на  вишивках …».

Риторичні оклики: «А на вишивках, мов на вишеньках, спілі ягоди, хоч збирай!».

 

Кількість строф: чотири.

Рими: мала – подала, весна – ясна, збирай – барвограй, дивосвіт – слід. 

 

Загрузка...