СЕЛО! І СЕРЦЕ ОДПОЧИНЕ…

Село! І серце одпочине:

село на нашій Україні —

неначе писанка, село,

зеленим гаєм поросло.

Цвітуть сади, біліють хати,

а на горі стоять палати,

неначе диво. А кругом

широколистії тополі,

а там і ліс, і ліс, і поле,

і сині гори за Дніпром.

Сам Бог витає над селом.

Тема: поетична картина про вимріяне щасливе життя селян на Україні.

Головна думка: «на чудовій українській землі повинні жити щасливі люди», «сам Бог витає над селом» .

Художні засоби.

Епітети: зеленим гаєм, сині гори, широколистії тополі.

Уособлення: серце одпочине.

Метафора: «сам Бог витає над селом», «біліють хати».

Порівняння: «село на нашій Україні, неначе писанка», «палати, неначе диво».

Повтори (анафора): «Село! І серце одпочине: село на нашій Україні», «Неначе писанка, село… неначе диво. А кругом».

Повтори (тавтологія): «а там і ліс, і ліс».

Риторичний оклик: «Село!».

Кількість строф: дві.

Рими: село – поросло, хати – палати, кругом – Дніпром – селом, тополі – поле.

Образи, створені порівняннями: 

Село, неначе писанка (відродження, оновлення, краще життя).

Палати, неначе диво (милосердний та справедливий лад).