НА ВРОЖАЙ
Зачастили дощі у зелений наш край.
І радіють усі: «На врожай! На врожай!»
А синиця в саду, мов співуча струна,
щиру пісню веде: «Це ж весна. Це ж весна».
Дід сміється у вус, ой, чудова пора:
— Все це,— каже дідусь, — для добра, для добра.
І веселка вгорі нас вітає здаля,
що вологу несе — на поля, на поля.
Ти у поле виходь, на дощі не зважай.
Кажуть люди у нас: «На врожай. На врожай».
Тема: поетична розповідь про значення дощу в природі.
Головна думка: «травневий дощ хліба на ноги піднімає».
Художні засоби.
Епітети: зелений край, співуча струна, щиру пісню, чудова пора.
Уособлення: «зачастили дощі», «веселка вгорі нас вітає».
Порівняння: «синиця в саду, мов співуча струна».
Повтори (епіфора): «…На врожай! На врожай!».
Повтори (анафора): «Це ж весна. Це ж весна», «для добра, для добра», «на поля, на поля».
Риторичні оклики: «На врожай! На врожай!».
Алітерація: «А синиця в саду, мов співуча струна», «Все це,— каже дідусь, — для добра, для добра».
Кількість строф: п’ять.
Рими: край – врожай, струна – весна, пора – добра, здаля – поля, зважай – врожай.