НА ВРОЖАЙ

Зачастили дощі у зелений наш край.

І радіють усі: «На врожай! На врожай!»

А синиця в саду, мов співуча струна,

щиру пісню веде: «Це ж весна. Це ж весна».

Дід сміється у вус, ой, чудова пора:

— Все це,— каже дідусь, — для добра, для добра.

І веселка вгорі нас вітає здаля,

що вологу несе — на поля, на поля.

Ти у поле виходь, на дощі не зважай.

Кажуть люди у нас: «На врожай. На врожай».

Тема: поетична розповідь про значення дощу в природі.

Головна думка: «травневий дощ хліба на ноги піднімає».

Художні засоби.

Епітети: зелений край, співуча струна, щиру пісню, чудова пора.

Уособлення: «зачастили дощі», «веселка вгорі нас вітає».

Порівняння: «синиця в саду, мов співуча струна». 

Повтори (епіфора): «…На врожай! На врожай!».

Повтори (анафора): «Це ж весна. Це ж весна», «для добра, для добра», «на поля, на поля».

Риторичні оклики: «На врожай! На врожай!».

Алітерація: «А синиця в саду, мов співуча струна», «Все це,— каже дідусь, — для добра, для добра».

Кількість строф: п’ять.

Рими: край – врожай, струна – весна, пора – добра, здаля – поля, зважай – врожай.