ІМЕНА

Я хотів би страшенно, як хочете знати,

все у світі по-своєму знову назвати.

Я назвав би волошку тоді голубинка,

щоб дорослі ще більше її полюбили.

А хлоп’ят і дівчат я б назвав любенята,

щоб іще веселіше було їм гуляти.

Я б ласкаву тополю назвав лопотуля,

щоб вона для птахів дарувала притулок.

А бабусю назвав би тоді я любуся,

щоб світилася ніжністю кожна бабуся.

І цвіли б любенят голубинкові очі,

і любусі гуляли б із ними охоче,

а над ними співала б собі лопотуля,

і цю пісню її всі б навколо почули!..

Та речей безіменних на світі нема.

Жаль, що є вже для всього давно імена...

Тема: поетична розповідь про ліричного героя, який з любов'ю придумував нові імена.  

Головна думка: «речей безіменних на світі нема».

Художні засоби.

Епітети: ласкаву тополю, голубинкові очі.

Уособлення: тополя для птахів дарувала притулок, цвіли очі, співала лопотуля.

Метафора: «світилася ніжністю кожна бабуся».

Повтори (єдинопочаток): «Щоб…».

Риторичне ствердження: «Та речей безіменних на світі нема».

Риторичний оклик: 

І цвіли б любенят голубинкові очі,

і любусі гуляли б із ними охоче,

а над ними співала б собі лопотуля,

і цю пісню її всі б навколо почули!..

Кількість строф: п’ять.

Рими: знати – назвати, любинята – гуляти, любуся – бабуся, очі – охоче, лопотуля – почули, нема – імена.