— Привіт, мурахо, наш носильник. Куди так поспішаєш?
— Іду за їжею, бо всі в мурашнику, напевно, зголодніли.
— Непосидючими малі мурашки стали, яких я доглядаю. В мурашник що ти їсти принесеш?
— В саду мураха, наш пастух, уже лоскоче вусом попелицю.
— О, падь її солодка-пресолодка.
— Тоді чекайте всі мене, спішу по неї.