У білого лебедя вмів перетворюватися один із найголовніших язичницьких богів Білобог.
-----------------------------------------
Коли Див створив землю, він вирішив скликати небесних богів, щоб показати справу своїх рук. Але ніхто не чув його, тоді підняв він камінчик і докинув до самого неба. Високо в небі той камінчик раптом перетворився на маленьку сіру пташку. Вона дзвінко заспівала - і привернула увагу богів, які глянули на землю. Боги почали так голосно кричати від захоплення, що пташка каменем впала з висоти. І розбилася б вщент, якби не крильця! З тих пір жайворонок то парить високо-високо, то різко опускається з пронизливим криком. Але там, у блакитній височині, його спів заворожує навіть Богів.
---------------------------------
Закохалась одна дівчина та вуж, який вмів ставати гарним парубком. Він і повіз її до себе в палац. Стара мати дуже побивалася за донькою. А як народилися діти людьми, вирішила дівчина охрестити їх. Сіла в золоту карету, поклала діток собі на коліна й поїхала в село до священика. Хтось сказав про це матері. Вона зчинила галас на все село, схопила косу та й біжить на край села. Бачить дочка неминучу смерть, та як заголосить до діток, а тоді й каже: «Літайте ж ви, мої дітки, пташками по світу: ти сину, соловейком, а ти, донечко, зозулею». Соловейко випурхнув у праве, а зозуля в ліве віконце карети. Карета, коні та інше все вмить зникли. Не стало й доньки, тільки понад шляхом на тому місці виросла глуха кропива.
---------------------------------
В Україні цей птах має багато назв – боцюн, боцян, бузько, бузьок, бусел, бусол, бусько, бусьок, гайстер, лелека, чорногуз.
Одного разу Бог зібрав у мішок усіх гадів: змій, вужів, гадюк. Дає чоловікові: "На цей мішок, однеси до моря і вкинь у воду. Як нестимеш, не розв'язуй і не заглядай у мішок, що там є". Йде той чоловік з міхом до моря - кортить подивитися. Як тільки розпустив того мішка, всі гади розповзлись по землі. А Бог і каже: "Не хотів мене слухати, пустив гадюччя по всіх усюдах, іди ж та збирай...". Так той чоловік став буслом. Лелека походить від людини, яка згрішила колись проти Бога і тепер, у пташиній подобі, старанно спокутує свою провину.
Лелека — слово, запозичене з тюркських мов, воно утворене від звуконаслідування лак-лак, лек-лек.
----------------------------------
На березі річки купалися дівчата. Раптом до Милаші, котра купалась осторонь, заговорив Вуж. Зі страху поклялася, що стане його дружиною. І Вуж став гарним парубком, у котрого закохалась дівчина. Гарно зажили Милаша й Вуж. Суджений дівчини: і вродливий, і добрий, і мисливець вправний. Та одного разу засумував він. Захотів він піти до свого роду, а дружину попросив прийти за ним на берег, де зустрілись вони. Через два дні побігла на знайоме місце, гукнула щодуху «ку-ку», аж він і виринув з води вужем, а за кущами перетворився в чоловіка. Знову зажили гарно і щасливо. Аж ось удруге засумував чоловік, потягло до свого роду. Довго тоді кувала Милаша понад берегом, доки повернула чоловіка. З часом і втретє зібрався Вуж до своїх родичів. Іде і каже Милаші, якщо його не відпускатимуть, він пришле свого брата, котрий привезе її до його роду… Довго не було чоловіка. Довго ходила Милаша понад берегом й гукала «ку-ку». Нарешті виплив страшний вусатий вуж, схожий на змія, і сказав: «Просить тебе чоловік твій і весь рід наш перейти жити до нас. Станеш ти царицею підводною». Злякалася Милаша, кинулася тікати. Одбігла трохи од річки та й... у небо злетіла – зозулею стала. Літає відтоді та все гукає «ку-ку». Шукає щастя своє. Та не знайти його ніколи.
------------------------
Сови й пугачі пішли з кішок, тому в них котячі голови, і крик їхній нагадує крик кішки. Поява сови і пугача поблизу села наводить нудьгу й смуток на всіх пожильців його. Вважається, що крик сови й пугача віщують погані новини.