План.
1. Найкращий стрілець.
2. Дозвіл волхвів.
3. Велика честь.
4. Голод.
5. Полювання в Перуновій пущі.
6. Непослух жінки.
7. Дружина підкрадається позаду.
8. Страшний звір.
9. Лють кабана.
10. Жіночий зойк.
11. Гнів Перуна.
12. Перетворення на ластівок.
ГНІВ ПЕРУНА
В одному городищі на березі річки Тетерів жив молодий, але вдалий Мисливець — правнук Слави1 й Гука2, нащадок могутніх гукрів3, найкращий стрілець із лука в усій окрузі.
Під час довгої лютої зими, коли звірі ховалися в лісових хащах, а людей діймав голод, Мисливець ішов на полювання і приносив до свого селища забитого лося чи дикого кабана.
За таке вміння й сміливі вчинки мудрі старійшини-волхви4 дозволяли Мисливцеві полювати в Перуновій пущі.
О, се була велика честь для стрільця. Адже в лісі, що належав Перуну — грізному богові блискавки і грому, не дозволялося полювати будь-кому. А жінкам заборонялося навіть ступати в цю пущу. Се тому, що похмурий Громовержець жив одинаком, вперто не одружувався після свого невдалого сватання.
Мисливець не зловживав почесним правом полювати в Перуновій пущі. Славний лицар гострої стріли заходив у володіння Громовержця лише тоді, коли голод насувався на рідне городище.
Так сталося і тієї весни. Затягнулася зима, в людей закінчилися їстівні запаси, і треба було чимось підтримати їх.
— Піду в Перунову пущу і вполюю найбільшого вепра, — сказав Мисливець своїй дружині.
— І я з тобою! — вигукнула вона.
— Стривай, — сказав їй Мисливець. — Ти забула, що в Перунів ліс жінкам заходити заборонено. Наш Громовержець не любить жінок. І ти знаєш чому.
Щиро засмутилася дружина. Адже була вірним другом Мисливцеві. Дужа, смілива, спритна — вона завжди ходила з ним на полювання. Бо так само вправно стріляла з лука і вміло володіла мисливським мечем.
Жінка була обачнішою, ніж він, і не раз рятувала Мисливця, коли він, людина одчайдушної5 хоробрості, потрапляв у небезпеку. Ось і зараз дружина сполошилася, коли почула, що її чоловік хоче вполювати найбільшого вепра. Тож стала готуватися й собі на полювання. Але Мисливець не взяв її із собою: не можна було порушувати закону, гнівити самого Перуна. Однак дружина дуже переживала за чоловіка, аби він не загинув у двобої з лютим звіром, і вирішила, потай піти за ним.
Іде Мисливець лісами, а озброєна жінка позаду скрадається, перебігає нечутно від одного дерева до другого. Так вони зайшли в глибінь Перунової пущі. Тут почулося грізне рикотіння, від якого аж листя з дерев посипалося. То сунув великий ікластий вепр.
Аж ось страшний звір вийшов на галявину. Великий, як гора. Розлютувався звір, уздрівши людину. Наставляючи великі гострі ікла, оскаженіло кинувся на Мисливця.
А стрілець стояв незворушно, затиснувши в обох руках короткого мисливського меча.
Шалено мчить кабан, аж земля двигтить під ним. Насторожі Мисливець. Усе ближче й ближче вепр. Ось уже лишилося три кроки, два. В останню мить Мисливець спритно відскочив убік, а вепр з розгону всадив ікла в стовбур дуба. І хоробрий Мисливець миттєвим і дужим ударом меча відсік звірові голову.
Та в цю мить почувся відчайдушний жіночий зойк. То дружині здалося, що вепр простромив іклами Мисливця. Вона вискочила з-за дуба, кинулася до чоловіка і припала до його грудей. Він був живий, лише кров від вепра бризнула йому на груди.
— Що ти наробила?! — у страхові закричав Мисливець.
Та було вже пізно. Бо Перун усе бачив з небес і вельми розгнівався. Хотів він убити обох, та передумав: шанував таки спритного Мисливця. Тож прогримів:
— Гаразд. Коли вже так ви любите одне одного, то бути вам довіку в парі!
Змахнув Перун чарівною стрілою, і вмить перетворилися Мисливець і його прекрасна дружина на гострокрилих, стрілохвостих птахів, що злетіли в небо, несучи на біленьких груденятах краплини крові від убитого вепра.
Так з'явилися на світі ластівки.
Відтоді вони ліплять свої гнізда на людських оселях і щось завжди щебечуть людям, ніби хочуть сказати: «Ми ж ваші родичі… Не забувайте цього! Ми колись теж людьми були…»
1. Слава — тут: перша жінка у світі, праматір людей.
2. Гук — тут: перший чоловік у світі, прабатько людей.
3. Гукри — нащадки Гука.
4. Волхви — давньоукраїнські жерці, носії стародавньої української культури.
5. Одчайдушний — безоглядний.