Ліс не школа, а усіх навчає – говорить одне прислів’я. У вірші «Лісова книга» автор порівнює його з книгою.

   Прочитати цікаву книгу лісу може той, хто не забуває її стежки. По-перше, прогулянка у  лісі – чудовий відпочинок. Той, хто любить читати, теж відпочиває з книгою. По-друге, читаємо сторінки по буквах. Для лісової книги такими буквами є сліди. Дізнаємося що роблять його мешканці. По-третє, ми прислухаємося до співу пташок, мелодії лісу. Різні звуки можна назвати нотами музичних лісових  збірників. По-четверте, поповнюємо свої знання власними спостереженнями. 

    Ось чому ліс автор порівнює з книжкою.