МОВА

                Треба доглядати наш сад (Вольтер).

Як парость виноградної лози, 

Плекайте мову. Пильно й ненастанно 

Політь бур'ян. Чистіша від сльози 

Вона хай буде. Вірно і слухняно 

Нехай вона щоразу служить вам, 

Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає — 

Народ говорить. І любов, і гнів 

У тому гомоні морськім. Немає 

Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово — це перлина, 

Це праця, це натхнення, це людина. 

Не бійтесь заглядати у словник: 

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник, 

Достиглий овоч в Грінченка і Даля, 

Не майте гніву до моїх порад 

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

Тема: поетичне оспівування яким має бути ставлення до рідної мови.

Головна думка: плекайте мову пильно й ненастанно (заклик не забувати рідну мову).

Художні засоби.

Епітети: пильно й ненастанно політь, гомоні морськім, пишний яр, сумне провалля, розумний садівник.

Уособлення: мова служить, живе, чистіша буде; океан співає.

Метафора: «плекайте мову», «не бійтесь заглядати у словник, … збирайте… овоч в Грінченка і Даля», «не майте гніву», «і любов, і гнів у тому гомоні морськім», «кожне слово — це перлина, це праця, це натхнення, це людина», «словник: це пишний яр, а не сумне провалля».

Порівняння: «як парость виноградної лози, плекайте мову», «немає мудріших, ніж народ, учителів», «як океан співає — народ говорить», «збирайте, як розумний садівник, достиглий овоч».

Повтори (тавтологія): «живе своїм живим життям», «це …».

Кількість строф: три.

Рими: лози – сльози, ненастанно – слухняно, вам – життям, співає – немає, гнів – учителів, перлина – людина, словник – садівник, провалля – Даля, порад – сад.

Мова – це особливий дар людини, адже птицю пізнають по пір'ю, а людину – по  мові. Автор закликає не забувати рідну мову, не засмічувати поганими словами, послуговуватися нею в щоденному житті, збагачувати свій мовний запас. Мова також ідентифікує належність до певного народу.