Тема: повчальна розповідь про те, чому Лесика, Толю й двох Володів більше не заманиш в чудну країну Навпаки.
Головна думка: можеш робити тільки те, що хочеш, проте тоді втратиш людське лице (заклик до дітей бути чемними, охайними, допомагати батькам, не скаржитися на життя).
Жанр: літературна фантастична віршована казка-подорож.
Композиція.
Експозиція: четвірка хлопців сумувала на колоді, скаржачись на життя.
Зав’язка: Бородань відправляє Лесика, Толю й двох Володів у країну Навпаки.
Розвиток дії: хлопці захоплено бавляться, бешкетують, повз проїжджає гвардія Царя Великого Невмиваки; непохожих новоприбулих приймають за перевертнів, зв’язаних неборак повели до палацу Невмивак, Цар Великий Невмивака розказує їх хто може жити в цій країні.
Кульмінація: четвірку хлопців кидають в льох з мишами та павуками.
Розв'язка: від сліз дітей розвалюється тюрма, вони втікають через поле й сінокіс до лісу, за ними женеться гвардія на свинях, свині завертають їсти гарбузи та валятися в болоті; у лісі квіти не хочуть бути потоптані свинями, тому допомагають втікачам; гвардія робить облогу поляни; від втоми діти починають скаржитися, з'являється малий Бородань і відправляє їх додому. Діти розуміють, що тепер ніщо вже їх не заманить в країну Навпаки.
Персонажі: чотири хлопці Лесик, Толя й два Володі, малий Бородань, Цар Великий Невмивака та його гвардія чудна на свинях, Глід, Шипшина, Терен дикий та інші квіти.
Проблематика казки: стосунки дітей та батьків, добро і зло, краса та потворність, охайність та бруд, чемність і невихованість, радість від життя і скарги на життя, порядок і хаос.
План (цитатний).
1. «Лесик, Толя й два Володі сумували на колоді».
2. «Як нам тяжко, як нам гірко!».
3. «Недалеко звідсіля є чудна одна земля».
4. «Ми потрапили таки у країну Навпаки!».
5. «Цілий день брикали, грались».
6. «Це перевертні, не діти!»
7. «Що це, слуги мої, значить?»
8. «Лиш тоді ці диваки зможуть жити в Навпаки».
9. «І дітей всіх чотирьох слуги кинули у льох».
10. «І від тих солоних сліз льох увесь по швах поліз».
11. «Задала стрімкого дьору од царя страшного з двору».
12. «А вояки в штанях синіх мчали назирці на свинях».
13. «Але свині раптом стали».
14. «Квіти діток гратись кличуть».
15. «Хочуть ці лукаві круки повикручувать нам руки».
16. «Нас також потопчуть свині!..».
17. «Глід, Шипшина й Терен дикий …нашорошили голки».
18. «Вже вояки як не брались… повтікали ледь живі».
19. «І звелів поставить, клятий, круг поляни вартових».
20. І зітхала вся четвірка: «Як нам тяжко! Як нам гірко!».
21. «Бородань малий з'явивсь».
22. «Як розплющили всі очі, гульк — уже в своїм дворі!».
23. «Не заманите ввіки у країну Навпаки!».
Цитатна характеристика четвірки дітей Лесі, Толі та двох Володів.
|
Не хочуть слухати батьків |
«Страх як тяжко жить мені — Слухай маму, слухай тата» |
|
Надоїло вмиватися, щоб бути охайним |
«Умивайся день при дні. Ох, і тяжко жить мені!»
|
|
Бідкаються, що приходиться помагати батькам |
«Дуже Тоня вередує, Розважай весь час її...» «Тато Змусив квіти поливати...» |
|
Скаржаться на своє життя |
І зітхала вся четвірка: «Як нам тяжко! Як нам гірко!» |
|
Радо згоджуються покинути рідну домівку |
«Поможіть нам, поможіть! Як пройти в оту країну, Розкажіть нам, розкажіть!» «Ми потрапили-таки У країну Навпаки!» |
|
Бажають робити те, що заманеться |
«Я роблю тепер, що схочу, Що захочу, те й роблю!». «Як малі телята в шкоді, Цілий день брикали, грались» |
|
Четвірка не така як інші жителі |
«Це перевертні, не діти!» «В них праворуч руки праві?! Чом вони очима бачать?» |
|
Зазнають біду |
«Гей, хапайте їх, в'яжіте!» «Та й погнали неборак До палацу Невмивак». «І дітей всіх чотирьох Слуги кинули у льох». |
|
Їх чекає знущання |
«Треба їх обмить чорнилом, Бо від них одгонить милом. Потім всім їм для науки Треба викрутити руки, Ще й відтяти треба вуха Та навчить очима слухать. Лиш тоді ці диваки Зможуть жити в Навпаки». |
|
Перестрашені, плачуть |
«Пронизав усіх хлоп'ят Страх нечуваний до п'ят». «Тож всі четверо щосили У тюрмі заголосили». |
|
Швидкі, спритні |
«Задала стрімкого дьору Од царя страшного з двору». «Мчали, мов несамовиті, Через поле й сінокіс Та й потрапили у ліс». |
|
Згадують про рідних, дім у важку хвилину |
«Ой! Ой! Ой! Де наші мами, Що без них тут буде з нами?». «Закортіло всім додому» |
|
Благально просять про допомогу |
«Квіти діток гратись кличуть, А вони стоять кигичуть». «Там вояки в штанях синіх Доганяють нас па свинях». «Хочуть ці лукаві круки Повикручувать нам руки». |
|
Втомлені від пригод |
«Ну, а діти, бідні діти, Стали худнути, марніти, Стала їх бороти втома» |
|
Визнають свої помилки |
«Не заманите ввіки У країну Навпаки!» |
Цитатна характеристика Царя Великого Невмиваки.
|
Неохайний, потворний |
«Він найстаршим тут вважався, Бо сто років не вмивався» |
|
Крикливий, строгий |
«Як побачив цар малих, Закричав, завив на них» |
|
Невдоволений гарним виглядом дітей |
««Що це в біса за прояви? В них праворуч руки праві?! Чом вони очима бачать? Що це, слуги мої, значить?» |
|
Жорстокий, грізний, злий |
«А тепер цих недотеп Замуруйте в темний склеп!». «Гаркнув грізний Невмивака». «Розізлився Невмивака, Що зірвалася атака». «Щоб зухвальців упіймати — Хай чи мертвих, чи живих!» |
|
Має прислужників-гвардійців |
«І дітей всіх чотирьох Слуги кинули у льох» |
Цитатна характеристика гвардії.
|
Пильні |
«Якось їх біля млина Стріла гвардія чудна». «Це перевертні, не діти! Гей, хапайте їх, в'яжіте!» |
|
Строгі, сердиті, похмурі |
«Хто такі? — спитав похмуро Найстрашніший мацапура» |
|
Вправно несуть службу, служать злу |
«І вояки той наказ Так і виконали враз». «Та й погнали неборак До палацу Невмивак». «Мчали назирці на свинях І кричали, й докоряли, Й помідорами стріляли». «Доглядали, щоб малечі Не було шляхів до втечі». |
|
Пересуваються на свинях |
«Та благали: «Любі паці, Вже пора ставать до праці!» |
|
Зазнають поразки від квітів |
«Впало ранених чимало, Кров з них ріками текла». «В колючках, усі в крові Повтікали ледь живі» |
Цитатна характеристика квітів на лісовій поляні.
|
Прекрасні |
«Тут, у лісі, на поляні, Квіти бавились рум'яні» |
|
Розважаються, танцюють |
«Грали в гилки, в коперка, Танцювали гопака» |
|
Люб’язні, гостинні |
«Як побачили малих, Прудко кинулись до них, Застрибали, заскакали, У листочки заплескали». |
|
Привітні, веселі |
«Йдіть до нас! До нас у коло — Потанцюєм, як ніколи!» |
|
Нажахані |
«Квіти з жаху стали сині». |
|
Сміливі, відважні |
«І свиней топтати квіти Відучу!» |
|
Захищають свою поляну, винахідливі |
«Глід, Шипшина й Терен дикий Вмить без галасу і крику Всю поляну оточили, Нашорошили голки» |
|
Перемагають ворогів |
«Вже вояки як не брались, Тільки геть пообдирались — В колючках, усі в крові Повтікали ледь живі» |
Короткий зміст казки.
Лесик, Толя й два Володі сумували на колоді, скаржачись на важке життя, бо треба слухати батьків, умиватись, доглядати меншу сестричку, допомагати батькам. Тут з'являється малий Бородань з хитруватими очима. Починає розказувати, що
Недалеко звідсіля
Є чудна одна земля —
Там ні дня нема, ні ночі,
Кожен робить там, що схоче...
Не давши договорити, хлопці навперебій просяться туди. Бородань промовляє закляття.
Четвірка потрапила в країну, де
… в річках тече чорнило,
Там ніхто й не чув про мило!
Всі замурзані по вуха,
Галасують всі щодуху,
Оком чують, вухом бачать,
Догори ногами скачуть.
Сажотруси хати білять,
Землеміри небо ділять,
Косарі дерева косять,
Язиками дрова носять.
Взявши торби, малюки
Ходять в небо по зірки.
Наберуть їх повні жмені,
Ще й напхають у кишені
І додолу з неба — скік! —
Хто на скирту, хто на тік.
Новоприбулі діти бавились, бешкетували, раділи, бо робили все, що хотіли. Проте там проїжджали слуги Царя Великого Невмиваки, вони побачили непохожих дітей. Називаючи їх перевертнями, погнали до палацу Невмивак. Дуже обурив Царя Великого Невмиваку вигляд Лесика, Толі й двох Володів:
Що це в біса за прояви?
В них праворуч руки праві?!
Чом вони очима бачать?
Тому, щоб жити в країні навпаки,
Треба їх обмить чорнилом,
Бо від них одгонить милом.
Потім всім їм для науки
Треба викрутити руки,
Ще й відтяти треба вуха
Та навчить очима слухать.
Хлопців поміщають у льох з мишами та павуками. Зі страху вони сильно плачуть. Від сліз завалюється їхня темниця, вони чимдуж втікають подалі від палацу Невмивак. За ними мчить на свинях гвардія. Ще трошки й наздоженуть хлопців. На щастя, свині повернули спочатку їсти гарбузи, потім митись у багні.
Через поле й сінокіс швидко діти забігають в ліс. Тут квіти танцювали гопака, припрошуючи гостей до танцю. Діти пояснюють радісним квітам, що
Там вояки в штанях синіх
Доганяють нас на свинях.
Хочуть ці лукаві круки
Повикручувать нам руки.
Квіти були стривожені тим, що їх потопчуть свині. Глід, Шипшина й Терен дикий своїми шипами захищали поляну від свиней. Гвардія відступила, оточивши поляну. Втомлені діти важко зітхали за рідним домом. Це почув Бородань. Він відправив четвірку додому.
Тепер нічим не заманиш Лесика, Толю й двох Володів у країну Навпаки.