ХОР ЛІСОВИХ ДЗВІНОЧКІВ (уривок із поеми «Дзвінкоблакитне»)

Ми дзвіночки, 

Лісові дзвіночки, 

Славим день. 

Ми співаєм, 

Дзвоном зустрічаєм: 

День! День.

Любим сонце, 

Небосхил і сонце, 

Світлу тінь, 

Сни розкішні, 

Всі гаї затишні: 

тінь! Тінь.

Линьте, хмари, 

Ой прилиньте, хмари, — 

Ясний день.

Окропіте,

Нас нашелестіте:

день! День.

Хай по полю,

Золотому полю,

Ляже тінь.

Хай схитнеться —

Жито усміхнеться:

Тінь! Тінь.

Тема: поетичне оспівування дзвіночків – квітів почуття вдячності, що славлять день на лісовій галявині.

Головна думка: уславлення неповторної краси природи.

Художні засоби.

Епітети: світлу тінь, сни розкішні, гаї затишні, ясний день, золотому полю.

Уособлення: «ми дзвіночки славим день, … співаєм, дзвоном зустрічаєм, любим»; «хмари  прилиньте, … окропіте», «ляже тінь», «жито усміхнеться».

Повтори (рефрен): «День …», «Тінь…».

Повтори (епіфора): «… дзвіночки», «… сонце», «… хмари», «…полю».

Риторичне звертання: 

«Линьте, хмари, 

Ой прилиньте, хмари, — 

Ясний день».

Риторичний оклик: 

«Любим сонце, 

Небосхил і сонце, 

Світлу тінь, 

Сни розкішні, 

Всі гаї затишні: 

тінь!»

Кількість строф: чотири.

Римування: ААБВВБ (тернарне).

Рими: дзвіночки – дзвіночки, день – день, співаєм – зустрічаєм, сонце – сонце, тінь – тінь, розкішні – затишні, хмари – хмари, день – день, окропіте – нашелестіте, полю – полю, тінь – тінь, схитнеться – усміхнеться.

Образи: дзвіночки (вдячність), дзвін (радість), сонце (світло), сни (мрії), гаї (рідна земля), хмари (життєдайний дощ), поле (праця), жито (життя).