КОНВАЛІЯ

Росла в гаю конвалія під дубом високим,

Захищалась від негоди під віттям широким.

Та недовго навтішалась конвалія біла, –

І їй рука чоловіча віку вкоротила¹.

Ой понесли конвалію у високу залу,

Понесла її з собою панночка до балу.

Ой на балі веселая музиченька грає,

Конвалії та музика бідне серце крає.

То ж панночка в веселому вальсі закрутилась,

А в конвалії головка пов’яла, схилилась.

Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий!

І ти, дубе мій високий, друже мій єдиний!»

Та й замовкла. Байдужою панночка рукою

Тую квіточку зів’ялу кинула додолу.

Може, й тобі, моя панно, колись доведеться

Згадать тую конвалію, як щастя минеться.

Недовго й ти, моя панно, будеш утішатись

Та по балах у веселих таночках звиватись.

Може, колись оцей милий, що так любить дуже,

Тебе, квіточку зів’ялу, залишить байдуже!..

(Волинь, 30.10.1884)

1. Віку вкоротила - тут: зірвала.

Тема: поетична розповідь про бідну квітку, якій байдужа рука панночки «вік вкоротила».

Головна думка: засудження зневажливого ставлення панів до простих людей (заклик бережного ставлення до природи).

Художні засоби.

Епітети: «дубом високим», «віттям широким», «високу залу», «веселая  музиченька», «бідне серце», «веселому вальсі», «гаю милий», «дубе високий»,  «друже єдиний», «байдужою рукою», «квіточку зів'ялу», «веселих таночках», «залишить байдуже».

Уособлення: «конвалія … захищалась від негоди», «навтішалась конвалія», «конвалії головка схилилась», «промовила конвалія … та й замовкла», 

Метафора: «рука віку вкоротила»,  «музика … серце крає», «головка пов'яла», «щастя минеться», «тебе, квіточку зів'ялу», «у таночках звиватись».

Повтори (анафора, єдинопочаток): «Ой …».

Повтори: «понесли … понесла», «до балу … ой на балі … по балах». 

Повтори (рефрен): «Тую квіточку зів’ялу кинула додолу…. Тебе, квіточку зів’ялу, залишить байдуже!».

Антитеза (протиставлення): «Промовила конвалія … Та й замовкла».

Риторичне ствердження: «Може, й тобі, моя панно, колись доведеться Згадать тую конвалію, як щастя минеться».

Риторичний оклик: «Може, колись оцей милий, що так любить дуже, Тебе, квіточку зів’ялу, залишить байдуже!».

Пестливі слова (зменшувальні суфікси): музиченька, квіточку.

Кількість строф: десять.

Рими: високим – широким, біла – вкоротила, залу – балу, грає – крає, закрутилась – схилилась, милий – єдиний, доведеться – минеться, утішатись – звиватись, дуже – байдуже.

Образи: конвалія (простий народ), негода (важке життя), гай (рідний край),  панночка (пани), зала (багатство), бал (легке життя), щастя минеться (непостійність).  

Вірш «Конвалія» вперше був надрукований у журналі «Зоря» в 1884 році (перший із надрукованих творів поетеси, їй тоді було тринадцять років).