Тема: розповідь про короля Данила та його майстра, виготовлювача золотих монет.
Головна думка: хліб – усьому голова.
Мета: розуміння, що без хліба не буде життя.
Рід літератури: епос.
Жанр: легенда.
Будова твору
|
Зачин |
«Колись у Галичі жив король Данило. Він мав такого майстра, який робив йому гроші…» |
|
Основна частина |
«Та одного разу майстер каже королеві…» |
|
Кінцівка |
«Отак життя навчило». |
План
1. Майстер золотих монет.
2. Золото – цар.
3. Заперечення короля.
4. Золотий напис на стіні.
5. Король вирушив у похід
6. Смерть майстра від голоду.
7. Новий золотий напис на стіні.
Персонажі: король Данило Галицький і його майстер.
Розповідь ведеться від імені автора.
Цитатна характеристика короля Данила
|
Мудрий |
«А Данило поправляє його: — Ні, чоловіче, хліб — усьому голова» |
|
Сміливий, безстрашний |
«Данило зібрав дружину (військовий загін короля), вирушають у похід» |
|
Заклопотаний, забудькуватий |
«Про майстра забув, що замкнений» |
|
Добрий, щирий |
«І тут згадав. Зіскакує з коня, біжить до каси, відмикає», «Той майстер у золоті купався» |
Цитатна характеристика майстра
|
Працьовитий, талановитий |
«король Данило…мав такого майстра, що робив йому гроші». |
|
Безвольний |
«волі не мав», «Данило … замикав його і випускав власноручно, коли треба було майстрові кудись вийти» |
|
Заможний, ситий |
«Той майстер у золоті купався», «Хліб — болото, а всьому голова — срібло й золото». |
|
Навчений життям |
«Срібло, золото — то болото, а хліб — цар» |
|
Покинутий, забутий |
«на купі золота — лиш кістяк з майстра» |
ХЛІБ І ЗОЛОТО
Колись у Галичі жив король Данило. Він мав такого майстра, який робив йому гроші. Той майстер у золоті купався, але волі не мав.
Король Данило сам відкривав ту кімнату, де працював майстер, замикав її і випускав майстра власноруч, коли треба було кудись вийти. Однак таке траплялося рідко.
Майстер добре знав про все багатство короля, та нічого не знав про вільне життя. Тому й гадки не мав, як це голодним бути.
Та одного разу майстер каже королеві:
— Золото — цар, бо воно панує на землі.
А Данило виправляє його:
— Ні, чоловіче, хліб — усьому голова.
— Ні, золото й срібло, — переконано наполягав майстер.
Так вони сперечалися, поки король не пішов геть із майстерні.
А другого дня бачить король Данило золотий напис на стіні: «Хліб — болото, а всьому голова — срібло й злото».
Данило нічого не сказав.
Наступного ранку король був змушений виступити в похід. Він зібрав дружину1 й вирушив. Поїхав, а про майстра, який був замкнений, забув.
А в цьому королівстві існував закон: за відсутності короля ніхто не сміє навіть підходити до кімнати з грошима, інакше — смерть.
Минуло кілька місяців. Данило з військом повертається додому, чекає від майстра-золотаря дарунку за перемогу, а того немає. І тут він згадав...
Зіскочив із коня, біжить до кімнати, відмикає, а на купі золота — лише кістяк майстра, на стіні ж золотом написано: «Срібло, злото — то болото, а хліб — цар».
Отак життя навчило.
1. Дружина — військовий загін.