КОТИВСЯ ВІНОЧОК ПО ПОЛЮ.
Котився віночок по полю,
да просився женчиків1 додому:
«Ой додому, женчики, ходіте,
да мене у стодолу2 візьміте.
Нехай же я в стодолі спочину,
а восени знову на поле вилину.
Бо дрібного дощику напився,
вже ж я буйних вітриків начувся,
вже ж я од сонечка напікся,
од ясного місяця насвітився,
на яснії зіроньки надивився».
1. Женчиків – женців.
2. Стодола – будівля для зберігання снопів, сіна.
Тема: пісенне відображення народного обряду закінчення жнив – турботи хлібороба про щедрий врожай.
Головна думка: «нехай же я в стодолі спочину, а восени знову на поле вилину», уславлення одвічної хліборобської праці.
Жанр: пісня.
Художні засоби.
Епітети: дрібного дощику, ясного місяця.
Сталі епітети: буйних вітриків, яснії зіроньки.
Уособлення (персоніфікація): віночок просився додому, буйних вітриків начувся, од сонечка напікся, дрібного дощику напився, на яснії зіроньки надивився, в стодолі спочину, на поле вилину.
Повтори (єдинопочаток): «Вже ж я…».
Зменшувальні суфікси (пестливі слова): віночок, сонечка, зіроньки.
Кількість строф: три.
Рими: ходіте – візьміте, спочину – вилину, напився – начувся, напікся – засвітився – надивився.
Зміст жниварського обряду. По закінченні жнив женці востаннє обходили ниву, що дала врожай. Збирали незрізані серпом колоски і робили вінок, уквітчаний польовими квітами. Його одягали на голову найкращої жниці й з останнім снопом приходили, співаючи жниварські пісні, на подвір'я господаря для святкування закінчення жнив.