Загрузка...

КОТИВСЯ ВІНОЧОК ПО ПОЛЮ.

Котився віночок по полю, 

да просився женчиків1 додому:

«Ой додому, женчики, ходіте, 

да мене у стодолу2 візьміте.

 

Нехай же я в стодолі спочину, 

а восени знову на поле вилину.

 

Бо дрібного дощику напився, 

вже ж я буйних вітриків начувся, 

вже ж я од сонечка напікся, 

од ясного місяця насвітився, 

на яснії зіроньки надивився».

 

1. Женчиків – женців.

2. Стодола – будівля для зберігання снопів, сіна.

Тема: пісенне відображення народного обряду закінчення жнив – турботи хлібороба про щедрий врожай.

Головна думка: «нехай же я в стодолі спочину, а восени знову на поле вилину», уславлення одвічної хліборобської праці.  

Жанр: пісня.  

 

Художні засоби.

Епітети: дрібного дощику, ясного місяця.

Сталі епітети: буйних вітриків, яснії зіроньки.

Уособлення (персоніфікація): віночок просився додому, буйних вітриків начувся, од сонечка напікся, дрібного дощику напився, на яснії зіроньки надивився, в стодолі спочину, на поле вилину.

Повтори (єдинопочаток): «Вже ж я…».

Зменшувальні суфікси (пестливі слова): віночок, сонечка, зіроньки.

 

Кількість строф: три.

Рими: ходіте – візьміте, спочину – вилину, напився – начувся, напікся – засвітився – надивився.

 

Зміст жниварського обряду. По закінченні жнив женці востаннє обходили ниву, що дала врожай. Збирали незрізані серпом колоски і робили вінок, уквітчаний польовими квітами. Його одягали на голову найкращої жниці й з останнім снопом приходили, співаючи жниварські пісні, на подвір'я господаря для святкування закінчення жнив. 

 

Загрузка...