КРАСА!

Мій друже! Я Красу люблю,

І з кожної хвилини

Собі ілюзію роблю,

Бо в тій хвилинності ловлю

Я щастя одробини.

Що є життя? Коротка мить.

Яке його надбання?

Красою душу напоїть

І, не вагаючись, прожить

Хвилину раювання.

Краса! На світі цім Краса —

Натхненна чарівниця,

Що відкриває небеса,

Вершить найбільші чудеса,

Мов казкова цариця.

Її я славлю, і хвалю,

І кожну їй хвилину

Готов оддати без жалю.

Мій друже, я Красу люблю...

Як рідну Україну!  

Тема: поетичне оспівування благотворного впливу краси на ліричного героя.

Головна думка: знаходьте час на пошук краси.

Художні засоби.

Епітети: коротка мить, натхненна чарівниця, казкова цариця, рідну Україну.

Уособлення: «красою душу напоїть», «краса – натхненна чарівниця», «відкриває небеса».

Метафора: «ловлю я щастя».

Порівняння: «Вершить найбільші чудеса, мов казкова цариця».

Повтори (рефрен): «Мій друже! Я Красу люблю».

Повтори (тавтологія): «з кожної хвилини… в тій хвилинності ловлю», «чарівниця … вершить найбільші чудеса».

Риторичний оклик: Краса! Як рідну Україну! Мій друже! 

Риторичне запитання: Що є життя? Яке його надбання?

Звертання: «Мій друже, я…».

Алітерація (звук [н]): «натхненна чарівниця».

Кількість строф: чотири.

Рими: люблю – роблю – ловлю, хвилини – одробини, мить – напоїть – прожить, надбання – раювання, краса – небеса – чудеса, чарівниця – цариця, хвалю – жалю – люблю, хвилину – Україну.