Загрузка...

РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНІПР ШИРОКИЙ…

Реве та стогне Дніпр широкий,

сердитий вітер завива,

додолу верби гне високі,

горами хвилю підійма.

 

І блідний місяць на ту пору

із хмари де-де виглядав,

неначе човен в синім морі,

то виринав, то потопав.

 

Ще треті півні не співали,

ніхто нігде не гомонів,

сичі в гаю перекликались,

та ясен раз у раз скрипів.

 

Тема: оспівування річки Дніпро, як символу історичної долі українського народу.

Головна думка: замилування Дніпром – річкою, що уособлює Україну.

 

Художні засоби.

Епітети: Дніпр широкий, сердитий вітер, верби високі, блідний місяць. 

Постійні епітети: синім морі.

Уособлення: реве та стогне Дніпр, місяць із хмари виглядав, сердитий вітер завива, гне верби.

Метафора: «горами хвилю підійма».

Порівняння: «місяць ..., неначе човен в синім морі, то …».

Повтор (тавтологія): «то виринав, то потопав», «раз у раз», «де-де».

Звукопис (звуконаслідування): реве, стогне, скрипів.

Алітерація (звук [р]): «Реве та стогне Дніпр широкий».

 

Кількість строф: три.

Вид строфи: катрен (чотиривірш).

Рими: завива – підійма, широкий – високі, пору – морі, виглядав – потопав, співали – перекликались, гомонів – скрипів.

 

Широкий Дніпро був для поета уособленням рідної України, долі українського народу. Тому в його поезії він постає то могутньою водною стихією, то спокійною неперевершеною красою. 

Вірш Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий»  став піснею з народною мелодією, яку поклав на ноти композитор Данило Крижанівський. 

  

Загрузка...