Загрузка...

   ПОЕТ-КАМЕНЯР 

В Нагуєвичах на горбку

стояла хата у садку,

а збоку — кузня майстра Яця,

меткого Якова Франка.

Там цілі дні кипіла праця,

бо справна в коваля рука.

 

Дзвеніли молоти й луною,

веселою та голосною,

їх пісня над селом неслась.

У Яця був синок Івась,

розумний і кмітливий хлопчик,

до книжки брався все охоче,

то й порішили батько-мати:

«Івася треба в школу дати!»

 

Пішов малий Івась до школи

в Дрогобич-місто. Вільну волю,

братів і друзів, ліс і поле —

усе, що палко так любив,

Івась-школярик залишив.

Учився пильно і завзято,

Читав книжок дуже багато...

 

Померли рано батько й мати,

та не вернувсь у рідну хату

Івасик, круглий сирота.

Вже інша кликала мета

у світ, велична і свята:

своє знання, любов і сили

віддати батьківщині милій.

 

З Івася він Іваном став,

та вчитися не перестав.

Учивсь у Львові та у Відні1

і завжди думав: «Краю рідний,

о, як би помогти тобі

в тяжкій неволі і журбі? 

Щоби чужим не був слугою,

щоб управляв ти сам собою,

щоб був щасливий і багатий

у власній вільній хаті?»

І присягнувсь Іван завзятий

талант і розум дужий свій —

всього себе на службу дати

Вітчизні любій, дорогій. 

За те була йому пошана:

народ назвав Франка Івана

провідником-Каменярем,

що безупинно день за днем

у бурю, дощ і непогоду

ламає молотом граніт.

І для невільного народу

будує шлях у кращий світ.

 

Любив Франко й дітей без міри,

для них мав серце дружнє, щире,

писав для них казки чудові

про лиса хитрого в діброві,

про звірів - пса, кота, бурмила,

що, наче люди, говорили,

про Абу Касімові капці,

про лицаря в залізній шапці,

про Дон Кіхота, що без тями

відважно бився з вітряками.

 

Отак Франко про діток дбав,

то усміхавсь, то жартував,

а все навчав, як чесно жити,

як правді та добру служити.

За те ми, діти, як один,

йому складаємо поклін.

Франко — то гордість і окраса

свого народу і землі.

Він, мов молодший брат Тараса,

обидва — волі ковалі.

              (Роман Завадович)

 

 1. Відень – столиця Австрії.

Тема: поетична розповідь про Великого Каменяра.

Головна думка: «Франко — то гордість і окраса свого народу і землі». 

 

Художні засоби.

Епітети: меткого Якова; справна рука; луною веселою та голосною; розумний і кмітливий хлопчик; палко любив; учився пильно і завзято; рідну хату; круглий сирота; мета велична і свята; батьківщині милій; чужим слугою; щасливий і багатий; вільній хаті;  завзятий талант; розум дужий; Вітчизні любій, дорогій; невільного народу, кращий світ; серце дружне, щире; казки чудові; відважно бився, чесно жити.

Сталі епітети: краю рідний, тяжкій неволі, лиса хитрого.

Уособлення: кипіла праця, пісня селом неслась, кликала мета у світ.

Метафора: «справна в коваля рука», «знання, любов і сили віддати батьківщині», «всього себе на службу дати Вітчизні», провідником-Каменярем, «будує шлях у кращий світ», «любив … без міри», «йому складаємо поклін»,  «Франко — то гордість і окраса свого народу і землі», «обидва — волі ковалі». 

Порівняння: «що, наче люди, говорили», «ми, діти, як один», «Він, мов молодший брат Тараса».

Повтори (тавтологія): вільну волю, 

Повтори (єдинопочаток): «Щоби …», «Про …».

Звукопис: дзвеніли.

Інверсія: «Вже інша кликала мета у світ, велична і свята…», «І присягнувсь Іван завзятий талант і розум дужий свій …». 

Риторичне запитання: «Краю рідний, о, як би помогти тобі в тяжкій неволі і журбі? Щоби чужим не був слугою, щоб управляв ти сам собою, щоб був щасливий і багатий у власній вільній хаті?».

Риторичний оклик: «Івася треба в школу дати!» 

 

Кількість строф: вісім.

Рими: горбку – садку, Яця – праця, Франка – рука, луною – голосною, неслась – Івась, мати – дати, школи – волю – поле, любив – залишив, завзято – багато, мати – хату, сирота – мета – свята, сили – милій, став – перестав, Відні – рідний, тобі – журбі, слугою – собою, багатий – завзятий, хаті – дати, свій – дорогій, пошана – Івана, Каменярем – днем, непогоду – народу, граніт – світ, міри – щире, чудові – діброві, бурмила – говорили, капці – шапці, тями – вітряками, дбав – жартував, жити – служити, один – поклін, окраса – Тараса, землі – ковалі.

 

Твори Івана Франка для дітей: «Лис Микита», «Коли ще звірі говорили», «Абу-Касимові капці», «Грицева шкільна наука», «Малий Мирон» та інші.

  

Загрузка...