ОПИС ЛІТНЬОГО ВЕЧОРА.

    Надійшов теплий тихий рожевий літній вечір. Ось гаснуть уже останні промені сонця, і землю поволі обгортає нічна пітьма і прохолода. Небо вкривається безліччю зірок, а згодом і місяць випливає над обрієм¹.

   Як гарно буває в такий тихий нічний час плисти річкою на човні! Дивишся вгору - там світять тобі зорі. Глянеш униз, на воду, і там світять тобі зорі. 

   Вгорі пливе місяць, і під тобою пливе місяць. Тихе плесо² ріки, наче велетенське люстро, відбиває в собі всю небесну далечінь.

^{1. Обрій - прилегла до землі частина небесного простору, небосхил.}

^{2. Плесо - широка ділянка річки зі спокійною течією.}

Твір-міркування про те, що письменниця милується красою літнього вечора.

   На мою думку, письменниця милується красою літнього вечора. По-перше, вона надає казковості краєвиду, наділяючи природу людськими діями: надійшов вечір, пітьма огортає землю, місяць випливає тощо. По-друге, влучні ознаки прикрашають пейзаж, наприклад, рожевий вечір, небесну далечінь, тихе плесо. По-третє, вчувається, ніби пливе човен рікою, уявляєш небо, що вкривається безліччю зірок, та місяць, що випливає над обрієм. По-четверте, порівняння плеса води з велетенським дзеркалом надає довершеності описаному літньому вечору, а окличне речення передає захват від такої прогулянки.

  Від твору віє замилуванням, спокоєм, мрійливістю, натхненням передати іншим почуття, що народжує краса в природі. 

Художні засоби.

Епітети: теплий тихий рожевий літній вечір, останні промені, нічна пітьма, тихий нічний час, тихе плесо, небесну далечінь.

Уособлення: надійшов вечір, місяць випливає,  

Метафора: «гаснуть промені сонця», «землю огортає … пітьма і прохолода», «небо вкривається безліччю зірок»,  

Порівняння: «плесо ріки, наче велетенське люстро».

Протиставлення (антоніми, антитеза): «Дивишся вгору … Глянеш униз …».

Риторичний оклик: «Як гарно буває в такий тихий нічний час плисти річкою на човні!».

Повтори: « … пливе місяць», «… там світять тобі зорі».