Загрузка...

СОСНА

З вітром весняним сосна розмовляла, 

вічнозелена сосна. 

Там я ходила і все вислухала, 

що говорила вона.

 

Ой, не «зеленого шума» співала 

вічно смутная сосна... 

Ні, не «зеленого шума»! 

Чулася в гомоні тяжка зимовая дума.

 

Ранком зимовим діброва мовчала, 

наче замерзла сумна, 

тільки рясним верховіттям шептала 

вічнозелена сосна.

 

Там я ходила і все вислухала, 

що говорила вона, - 

та не веселая дума

чулася в гомоні того «зеленого шума»!..

 

Тема: поетична розповідь про зимове завмирання природи.

Головна думка: природа цікава своєю мінливістю.

 

Художні засоби.

Епітети: вітром весняним, вічнозелена сосна, зеленого шума, тяжка зимовая дума, ранком зимовим, рясним верховіттям, веселая дума.

Уособлення: з вітром сосна розмовляла, співала; смутная сосна; діброва мовчала, замерзла, сумна; верховіттям шептала сосна; говорила вона.

Метафора: чулася в гомоні дума.

Порівняння: «діброва мовчала, наче замерзла сумна».

Повтори (рефрен): «Там я ходила і все вислухала, що говорила вона…».

Повтори (єдинопочаток): «Чулася в гомоні …».

Риторичний оклик: «Ні, не «зеленого шума»! 

Інверсія: «Чулася в гомоні тяжка зимовая дума», «тільки рясним верховіттям шептала вічнозелена сосна».

Звукопис: шептала.

 

Кількість строф: чотири.

Рими: розмовляла – вислухала, сосна – вона, шума – дума, мовчала – шептала, сумна – сосна, дума – шума.

 

Звуки: говорила, співала, гомін, шептала, чулася. 

 

У давні часи дівчата виходили вітати весну хороводами, веснянками, наприклад, поширеною була веснянка «Зелений шум»:

Ой, нумо, нумо, в зеленого шума. 

А в нашого шума зеленая шуба.

 

Загрузка...