Загрузка...

    День був ясний, сонячний та теплий. Надворі стояла суша. Небо синіло, як літом. Сонце ходило на небі низь­ко, але ще добре припікало косим промінням. Тихий ві­тер ледве ворушився. Половина листя на вербах уже по­жовкла, але на тополях, на осокорах лист зеленів, ніби влітку. Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати, що надворі справжнє літо. Тільки зелена низь­ка озимина нагадувала про осінь. Надворі летіло павутин­ня. Все синє небо було ніби засноване білим, як пір'я, легким, як шовкові нитки, павутинням. Воно обснувало тополі, верби, стіжки, тини; маяло на вершечках садків і знов летіло та летіло; хто його зна, де воно й бралося. 

                                                                                (Іван Нечуй-Левицький).

 

    На мою думку, Нечуй-Левицький описує бабине літо.

    По-перше, у такі дні стає помітно тепло, можна сказати, що «сонце… добре припікало косим промінням».  По-друге, високий атмосферний тиск довго зберігає суху погоду, без дощів, тому «надворі стояла суша». По-третє, бабине літо, зазвичай, в наших краях настає у кінці вересня – початку жовтня, тому «половина листя на вербах уже по­жовкла, але на тополях, на осокорах лист зеленів, ніби влітку». По-третє, основна ознака бабиного літа – це павутиння, що «обснувало тополі, верби, стіжки, тини; маяло на вершечках садків і знов летіло та летіло». Його плетуть маленькі павуки-бокоходи, тому складається враження, що «хто його зна, де воно й бралося».

  Разом з «білим, як пір'я, легким, як шовкові нитки, павутинням» літають їхні господарі та милуються бабиним літом.

 

Художні засоби.

Епітети: день ясний, сонячний, теплий; косим промінням, тихий вітер, жовте листя, зелена озимина, синє небо.

Порівняння: «небо синіло, як літом»,  «лист зеленів, ніби влітку», «небо було ніби засноване білим, як пір'я, легким, як шовкові нитки, павутинням».

Уособлення: сонце ходило, вітер ледве ворушився.

Метафора: «озимина нагадувала про осінь», «павутиння маяло на вершечках садків». 

  

Загрузка...