Бабине літо

• Коли настає бабине літо, павучки залазять на дерева і починають випускати клейку речовину, яка одразу ж застигає, утворюючи павутинку.

• Літаюче павутиння також називають бабиним літом.

• Павутинка є дуже легкою, а міцною саме настільки, щоб вдержати одного павучка.

• Павучок обсновує себе павутинкою і гойдається на галузці, мов у кошику, поки не повіє легкий вітерець.

• Дмухне вітерець, і павучок полетить на своєму килимі-літаку подалі від гнізда, де народився, таким чином павуки мандрують на далекі відстані.

• Восени павучки-хрестовики на павутині полюють на дрібніших комашок в повітрі.

• Зручно вмостившись у своєму павутиновому кошику, павучок ловить комашок, що потрапляють у його сіті.

• На кінчику кожної павутинки знаходиться по павучку.

• Буває, що і влітку ті павучки так літають, але дуже рідко, бо немає потреби полювати на комашок у повітрі, коли їх так багато у траві і на листочках.

• Під час негоди павучки ховаються у траві й під корінням.

 

    День був ясний, сонячний та теплий. Надворі стояла суша. Небо синіло, як літом. Сонце ходило на небі низь­ко, але ще добре припікало косим промінням. Тихий ві­тер ледве ворушився. Половина листя на вербах уже по­жовкла, але на тополях, на осокорах лист зеленів, ніби влітку. Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати, що надворі справжнє літо. Тільки зелена низь­ка озимина нагадувала про осінь. Надворі летіло павутин­ня. Все синє небо було ніби засноване білим, як пір'я, легким, як шовкові нитки, павутинням. Воно обснувало тополі, верби, стіжки, тини; маяло на вершечках садків і знов летіло та летіло; хто його зна, де воно й бралося.            (Іван Нечуй-Левицький).

    На мою думку, Нечуй-Левицький описує бабине літо. 

    По-перше, у такі дні стає помітно тепло, можна сказати, що «сонце… добре припікало косим промінням».  По-друге, високий атмосферний тиск довго зберігає суху погоду, без дощів, тому «надворі стояла суша». По-третє, бабине літо зазвичай в наших краях настає у кінці вересня – початку жовтня, тому «половина листя на вербах уже по­жовкла, але на тополях, на осокорах лист зеленів, ніби влітку». По-третє, основна ознака бабиного літа – це павутиння, що «обснувало тополі, верби, стіжки, тини; маяло на вершечках садків і знов летіло та летіло». Його плетуть маленькі павуки-бокоходи, тому складається враження, що «хто його зна, де воно й бралося». 
  Разом з «білим, як пір'я, легким, як шовкові нитки, павутинням» літають їхні господарі та милуються бабиним літом.

 

Художні засоби 
Епітети: день ясний, сонячний, теплий; косим промінням, тихий вітер, жовте листя, зелена озимина, синє небо. 
Порівняння: «небо синіло, як літом»,  «лист зеленів, ніби влітку», «небо було ніби засноване білим, як пір'я, легким, як шовкові нитки, павутинням». 
Уособлення: сонце ходило, вітер ледве ворушився. 
Метафора: «озимина нагадувала про осінь», «павутиння маяло на вершечках садків».