ПЛЕСО

Люблю я заглядати в плесо¹, 

очима досягати дна. 

Там  щука блискає, мов лезо, 

і погляд мій перетина.

Одначе я дивлюся знову: 

а що там глибше, що на дні? 

Діряву місяця підкову 

я бачу в синій глибині.

Це дивина: вода прозора, 

по дну застелена блакить², 

і щука - мов ракета скора, 

яка до Місяця летить!..

1. Плесо — спокійна, чиста водна гладінь.

2. Блакить – блакитний колір, блакитний простір неба.

Тема: поетична розповідь ліричного героя про враження, що справило на нього плесо ріки.

Головна думка: природа – це відкрита книга для того, хто її пізнає.

Художні засоби.

Епітети: діряву підкову, синій глибині.

Метафора: «очима досягати дна», «по дну застелена блакить», «щука … погляд мій перетина».

Порівняння: «щука блискає, мов лезо», «щука - мов ракета скора».

Алітерація (звук [л] та [л']): «люблю я заглядати в плесо».

Риторичне запитання: «Одначе я дивлюся знову: а що там глибше, що на дні?».

Кількість строф: три.

Рими: плесо – лезо, дна – перетина, знову – підкову, дні – глибині, прозора – скора, блакить – летить.

Щука – риба з довгою вузькою формою тіла («щука блискає, мов лезо»), яка швидко плаває («щука - мов ракета скора»).