СИНИЦЯ

Синичка дзьобала сало, 

прив'язане до вікна, 

а потім сала не стало, 

та все прилітала вона.

На скрипці грала під хатою, 

але не просила їди, 

бо стала сама багатою – 

минулися холоди.

І з вдячності вона грала, 

Неначе скрипаль-корифей¹. 

А хата їй відповідала 

Щасливим сміхом дітей.

1. Корифей - видатний діяч науки, мистецтва тощо.

Тема: поетична розповідь про осілу пташку синицю.

Головна думка: робіть добро і вам добре буде.

Художні засоби.

Епітети: щасливим сміхом.

Уособлення: хата відповідала сміхом.

Метафора: синичка «на скрипці грала під хатою», «не просила їди», «стала багатою».  

Порівняння: «грала, неначе скрипаль-корифей».

Кількість строф: три.

Рими: сало – стало, вікна – вона, хатою – багатою, їди – холоди, грала – відповідала, корифей – дітей.

Немов акробатка, зависаючи вниз головою, синиця полюбляє клювати підвішене сало («синичка дзьобала сало, прив'язане до вікна»), узимку пташки летять ближче до людських осель («грала під хатою»), навесні повертаються в рідні ліси, де появляється багато поживи («не просила їди, бо стала сама багатою – минулися холоди»).