Загрузка...

ЯБЛУКО

На галузці яблуко висіло; 

каменем я кинув - перебив 

гілочку, аж серце заболіло. 

І навіщо я таке зробив?

 

Не подумав. Лютий недотепа. 

За добро я розплатився злом. 

І стоїть коло дороги щепа1

наче птах з підстреленим крилом.

 

Яблунько моя зеленокрила, 

може, ти й заплакала тихцем. 

Ти для мене яблуко вродила, 

я ж у тебе кинув камінцем!

 

Засихає перебита галузь2

і в душі горить, немов батіг 

совісті, а яблуко зосталось – 

мій  важкий, хоч недостиглий гріх.

 

1. Щепа — прищеплене фруктове дерево.

2. Галузь - тут: гілка, галузка.

 

Тема: щира поетична сповідь ліричного героя про випадок з яблунею.

Головна думка: заклик берегти природу.

 

Художні засоби.

Епітети: лютий недотепа, заплакала тихцем, перебита галузь, важкий, недостиглий гріх.

Уособлення: яблунька, може, «заплакала тихцем», яблуня «яблуко вродила», «недостиглий гріх».

Метафора: «за добро я розплатився злом», «перебив гілочку, аж серце заболіло», «яблунько… зеленокрила».

Порівняння: «щепа, наче птах з підстреленим крилом», «в душі горить, немов батіг совісті». 

Риторичне запитання: «І навіщо я таке зробив?».

Риторичний оклик: «Ти для мене яблуко вродила, я ж у тебе кинув камінцем!».

Протиставлення (антитеза): «За добро я розплатився злом».

Пестливі слова (зменшувальні суфікси): «яблунько».

 

Авторський неологізм (нове слово): «зеленокрила».

 

Кількість строф: чотири.

Рими: висіло – заболіло, перебив – зробив, недотепа – щепа, злом – крилом, зеленокрила – вродила, тихцем – камінцем, галузь – зосталось, батіг – гріх.

 

Ліричний герой зі щирим жалем розповідає про випадок із яблунею. Адже перебита галузка висохне і не дасть більше рум'яних яблук. Таке щире каяття не може не спонукати читача до роздумів про власне ставлення до природи.

    

Загрузка...