У холодну пору синички летять ближче до людських осель. Їм настільки важко знайти поживу, що тільки дві з десятьох зустрінуть весну.
На гілках дерев біля осель пташки співом просять про допомогу. Особливо полюбляють синички, акробатами зависаючи униз головою, підвішене сало клювати. Також закликають не викидати пакети з-під соків чи молока, бо з них можна зробити підвісні годівнички. Коли така годівничка гойдається, то інші птахи оминають її, а вся пожива дістається синичкам.
Живиться ситно пташка, і вже заводить свій вдячний спів людям за те, що подбали за неї.
Пригріє ласкаве сонечко, побіжать перші дзвінкі струмки, то вже прощальну пісню заводить синичка. Від людських осель вона спішить в рідний ліс, де знову багато поживи.
Багато людей вчаться розуміти спів синичок.