Другого дня притомилась я дуже та й сіла спочити в холодку під вербою. круги мене то жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте; то ячмінь колоситься; оддалеки гайок синіє, пісочаний шлях угору закручується, як золота нитка; день бог дав жаркий, і вітерець не дмухне - тихо; тільки якась пташка сама собі щебече, наче моя душа бідолашна, та гудуть бджоли понад пахучою гречкою.

Можна побачити: «жито половіє», «в житі купка льону голубо цвіте», «ячмінь колоситься», «гайок синіє», «пісочаний шлях угору закручується», бджоли над  гречкою літають.

Можна відчути: «день бог дав жаркий», «тихо», «тільки якась пташка сама собі щебече», «гудуть бджоли» над «пахучою гречкою».

Словесно намальована картина.

  На передньому плані житнє поле, серед жита голубою купкою льон цвіте, трохи далі жовтим цвіте гречка, над якою джмелі літають. На задньому плані синіє гайок, біля нього угору закрутився піщаний шлях. 

Художні засоби у тексті.

Епітети: голубо цвіте, золота нитка, день жаркий, душа бідолашна, пахучою гречкою.

Порівняння: «шлях угору закручується, як золота нитка», «пташка сама собі щебече, наче моя душа бідолашна». 

Метафора: «гайок синіє», «шлях угору закручується», «вітерець не дмухне».