Тема: захоплюючі спогади оповідача про подружку дитинства та їхню щиру дружбу.
Головна думка: справжня дружба не забувається.
План.
1. Приємні спогади про дитячі літа.
2. Василь та Ксеня пішли в ліс по гриби.
3. Почало вечоріти.
4. Василь та Ксеня шукають дорогу додому.
5. Діти знаходять прилисток на високому дубі.
6. Виплив вогняний місяць.
7. Важкі роздуми дітей.
8. Відчайдушні крики шукача дітей.
9. Батько Василя виводить дітей з лісу.
Цитатна характеристика Василя.
|
Характеристика |
Цитата |
|
Люблячий батьками |
«Материне пестування й любов, піклування батькове … - все докупи злилося». «А в мене думка про те, що нас, мабуть, шукатимуть… Татко мій» |
|
Мав щасливе дитинство |
«Так тії дитячі літа перед очима встають» |
|
Любить бувати на природі |
«Пішли, почали ягід шукати» |
|
Турботливий |
«Як наївся, питаюся в Ксені: - А ти наїлася?» |
|
Самовпевнений |
«Ой, лаяти! Ходімо далі!». «І ми пішли ще далі в ліс». |
|
Веселий, безтурботний |
«Бігали, гралися, забавка наздоганяла забавку, … й незчулися, як почало вечоріти». |
|
Розсудливий |
«Треба стежки шукати, …а то скоро смеркне» |
|
Товариський, надійний друг |
«Дай руку, побіжимо разом». «Дарма, я тебе підсаджу. Лізь спершу ти» |
|
Бере відповідальність на себе, шукає вихід у складній ситуації |
«Одкааав я, бадьорячися, хоч і сам щось не дуже себе спокійно почував». «Будемо тут ночувати...». |
|
Кмітливий |
«Коло того місця, де ми стояли, був великий дубок. Я догадався, що робити…». |
|
Сильний, дужий, спритний |
«Скільки було в мене хлоп'ячої сили, став підсаджувати її на дубок». «Ми побігли кущами». |
|
Переляканий |
«Я ввесь похолов». «З ляку байдуже було про біль». |
|
Спостережливий |
«Нічого, то сова піймала пташку». «Та це ж місяць! - зрадівши, кажу я Ксені». «Та видніше, а то, бач, як темно». |
|
Уміє переборювати страх |
«Мені знову схотілося плакати. Тільки не заплакав: страшно та й сором Ксені було» |
|
Радісний, щасливий |
«Ми так зраділи, що трохи не попадали з дерева». |
Цитатна характеристика Ксені.
|
Характеристика |
Цитата |
|
Любить бувати на природі |
«Василю, ходімо в ліс по ягоди!». «І показує мені пучечок ягід». |
|
Слухняна |
«А вже час додому вертатися,… мати будуть лаяти...» |
|
Тиха, спокійна, люба |
«Та й тепер стоїш перед мене мов жива і така ж тиха, така ж люба...» |
|
Весела, безтурботна |
«Бігали, гралися, забавка наздоганяла забавку, … й незчулися, як почало вечоріти». |
|
Розгублена |
«Василю, що ж ми будемо робити?». «Василю, що ж тепер робити?» «Василю, що то таке?» |
|
Перелякана |
«А тут є... вовки?.. - промовила Ксеня, і великі її очі розкрилися від страху ще дужче, а біле обличчя зробилося ще білішим». «Ксеня притулилася до мене і вже плакала». «Страшно, Василю!..». «Чую, Ксеня вчепилася за мене, тремтить уся». |
|
Просить про допомогу |
«Василю, не кидай мене... Я боюся...» |
|
Невпевнена у своїх силах |
«Та я не злізу – високий» |
|
Догадлива |
«Чуєш? Немов кличуть, - шепоче Ксеня». «Так це ж кличуть, їй-бо кличуть!». |
|
Радісна, щаслива |
«Ми так зраділи, що трохи не попадали з дерева». |