МОВА МОЯ 

Мова моя — мов дівчинка у віночку, 

йде полем, іде лугом, 

терновими стежками йде.

Мова моя — мов ластівка, 

летить горою, летить долом, 

провіщає мені ясен-день.

Мова моя — немов Берегиня, 

що на кожне своє дитятко 

дихає і тремтить.

Мова моя — БУЛА! БУДЕ! А нині      —

я терни в стежках визбирую, 

щоб їй було легше ходить... 

Тема: поетична розповідь про дбайливе ставлення ліричного героя до рідної мови.

Головна думка: плекайте та бережіть чистоту рідної мови.

Художні засоби.

Уособлення: мова йде, летить, провіщає, дихає ітремтить.

Порівняння: «моя мова – мов дівчинка у віночку, … мов ластівка, … немов Берегиня».

Метафора: «терни визбирую, щоб легше їй було ходить», «терновими стежками», «ясен-день».

Повтори (рефрен): «Мова моя...». 

Повтори: «йде полем, іде лугом, терновими стежками йде», «летить горою, летить долом». 

Кількість строф: дві.

Рими: лугом – долом, йде – день, Берегиня – а нині, тремтить – ходить.