МОВА МОЯ
Мова моя — мов дівчинка у віночку,
йде полем, іде лугом,
терновими стежками йде.
Мова моя — мов ластівка,
летить горою, летить долом,
провіщає мені ясен-день.
Мова моя — немов Берегиня,
що на кожне своє дитятко
дихає і тремтить.
Мова моя — БУЛА! БУДЕ! А нині —
я терни в стежках визбирую,
щоб їй було легше ходить...
Тема: поетична розповідь про дбайливе ставлення ліричного героя до рідної мови.
Головна думка: плекайте та бережіть чистоту рідної мови.
Художні засоби.
Уособлення: мова йде, летить, провіщає, дихає ітремтить.
Порівняння: «моя мова – мов дівчинка у віночку, … мов ластівка, … немов Берегиня».
Метафора: «терни визбирую, щоб легше їй було ходить», «терновими стежками», «ясен-день».
Повтори (рефрен): «Мова моя...».
Повтори: «йде полем, іде лугом, терновими стежками йде», «летить горою, летить долом».
Кількість строф: дві.
Рими: лугом – долом, йде – день, Берегиня – а нині, тремтить – ходить.