ЯК ЩЕ НЕ БУЛО ПОЧАТКУ СВІТА…
Як ще не було початку світа,
то ще не було ні неба, ні землі,
а лишень було широке море,
а на тім морі явір зелений.
На тім яворі три голубочки,
три голубочки раду радили: —
Як би ми, браття, світ поставили?
Ой ходім, браття, аж на дно моря
та там добудемо дрібного піску,
той пісок дрібний посієм всюди,
та встане з него свята землиця,
та буде тамки золотий камінь,
з того каміння то буде сонце,
то буде сонце і місяць ясний,
рум'яна зоря й звізди1 прекрасні.
(Записала Євгенія Ярошинська)
1. Звізди – тут: зірки
Тема: поетична розповідь про творення світу голубами, що жили на дереві життя.
Головна думка: заклик цікавитись про давні звичаї та обряди.
Рід літератури: лірика.
Жанр: пісня.
Художні засоби
Епітети: широке море, явір зелений, дрібного піску, свята землиця, золотий камінь, рум'яна зоря, звізди прекрасні.
Сталі епітети: місяць ясний.
Уособлення: голубочки раду радили, встане свята землиця.
Повтори: «ще не було», «три голубочки».
Зменшувальні суфікси (пестливі слова): голубочки, землиця.
Інверсія: «то ще не було ні неба, ні землі, а лишень було широке море»
Українська народна обрядова пісня відображає уявлення давніх слов’ян про творення світу, бо «ще не було початку світа, то ще не було ні неба, ні землі».
|
Спочатку «лишень було широке море». |
Усе почалося з води. |
|
Серед безмежного моря ріс «явір зелений». |
На острові, його називали Вирієм, росло Першодерево, або Світове Дерево – вертикальна вісь світу, бо слов’яни, як землеробський народ, тяжів до вкорінення. |
|
«На тім яворі три голубочки… раду радили: як би ми, браття, світ поставили?» |
Першодерево світу (Світове Дерево) — зменшена копія Всесвіту: коріння його у землі, де в підземному світі живуть злі духи; стовбур стоїть на землі — місце для проживання людей і звірів; віти, заселені богами, планетами, зірками, птахами, спрямовані до неба – символ духовного. Три голубочки виступають птахами-творцями Всесвіту. |
|
«добудемо дрібного піску,… та встане з нього свята землиця» |
У пісні спочатку з піску постає Земля – вона була центром світобудови у наших предків. |
|
«буде там золотий камінь, з того каміння то буде сонце, …і місяць ясний, рум'яна зоря й звізди прекрасні» |
Зі золотого (у предків означав світло, святість) каміння (міцної речовини) постає Сонце (Дажбог, або Ярило, був наймогутнішим, верховним покровителем слов’ян). За ним утворилися Місяць і зорі. Так з мороку і темряви (моря) утворився прихильний для людей Всесвіт, який відображав світобудову з центром – Земля. |