Загрузка...

СПІШУ ДОДОМУ.

Мені після школи гукає Микола:

— Серього! Гайда поганять у футбола!

— Та ні! — відмовляюсь уперше в житті. —

Я мушу додому негайно іти.

 

Мене зупиняє на вулиці Слава:

— Спинися на хвильку, до тебе є справа: 

міняю свій ножик на шайбу твою!

Та я ні хвилинки із ним не стою,

хоч марив тим ножиком ночі та дні, — 

бо треба додому спішити мені.

 

Відмовився я од кіно й самоката 

і навіть відмовився змія пускати!..

Дивуються друзі: — Скажи-но скоріш, 

чого це ти раптом додому спішиш?!

 

— Тому що, — кажу їм, — як хочете знати,

удома на мене чекає кудлате, 

руде, волохате, смішне цуценя, 

що стало моїм з учорашнього дня!

Тема: поетична розповідь про Сергійка та його друзів.

Головна думка: будьте відповідальні за друзів наших менших.

 

Художні засоби.

Епітети: кудлате, руде, волохате, смішне цуценя.

Метафора: «марив тим ножиком ночі та дні».

Риторичний оклик: «Відмовився я од кіно й самоката і навіть відмовився змія пускати!».

 

Кількість строф: чотири.

Рими: Микола – футбола, житті – іти, Слава – справа, твою – стою, дні – мені, самоката – пускати, скоріш – спішиш, знати – кудлате, цуценя – дня.

    

Загрузка...