Аналіз вірша Анатолія Костецького «Спішу додому» (тема, головна думка, художні засоби, рими)

СПІШУ ДОДОМУ

Мені після школи гукає Микола:

— Серього! Гайда поганять у футбола!

— Та ні! — відмовляюсь уперше в житті. —

Я мушу додому негайно іти.

Мене зупиняє на вулиці Слава:

— Спинися на хвильку, до тебе є справа:

міняю свій ножик на шайбу твою!

Та я ні хвилинки із ним не стою,

хоч марив тим ножиком ночі та дні, —

бо треба додому спішити мені.

Відмовився я од кіно й самоката

і навіть відмовився змія пускати!..

Дивуються друзі: — Скажи-но скоріш,

чого це ти раптом додому спішиш?!

— Тому що, — кажу їм, — як хочете знати,

удома на мене чекає кудлате,

руде, волохате, смішне цуценя,

що стало моїм з учорашнього дня!

Тема: поетична розповідь про Сергійка та його друзів.

Головна думка: «спішу … мене чекає …цуценя».

Мета: заклик бути відповідальними за друзів наших менших

Художні засоби.

Епітети: кудлате, руде, волохате, смішне цуценя.

Метафора: «марив тим ножиком ночі та дні», «хвилинки не стою».

Риторичний оклик: «Відмовився я од кіно й самоката і навіть відмовився змія пускати!».

Кількість строф: чотири.

Римування: суміжне (ААББ)

Рими: Микола – футбола, житті – іти, Слава – справа, твою – стою, дні – мені, самоката – пускати, скоріш – спішиш, знати – кудлате, цуценя – дня.

Додавання коментаря