РІЧКА 

Хлюпоче синя річка — 

Ой річка, ой ріка! 

Юрба нас невеличка, 

Зате ж бо гомінка. 

І співи тут, і крики, 

І радість тут, і сміх.

А вколо, як музики, — 

Гурти пташок дзвінких. 

І кожна ж то співає, 

І кожна поклика: 

«Ой небо, ой безкрає, 

Ой річка, ой ріка!»

Он рибки затремтіли, 

Пливуть із глибини. 

Коли б співать уміли, 

Співали б і вони. 

А так за них співає 

Компанія лунка: 

«Ой небо, ой безкрає, 

Ой річка, ой ріка!».

Тема: поетична розповідь про річку рідного краю. 

Головна думка: оспівування краси рідного краю.

Художні засоби.

Епітети: синя річка, юрба гомінка, пташок дзвінких, небо безкрає, компанія лунка.

Порівняння: «А вколо, як музики, — Гурти пташок дзвінких».

Повтор (анафора): «І кожна …».

Повтор (рефрен): «Ой небо, ой безкрає, Ой річка, ой ріка!».

Риторичний оклик: «Хлюпоче синя річка — ой річка, ой ріка!», «Ой небо, ой безкрає, Ой річка, ой ріка!».  

Кількість строф: п’ять.

Рими: річка – невеличка, ріка – гомінка, крики – музики, сміх – дзвінких, співає – безкрає, поклика – ріка, затремтіли – уміли, глибини – вони, співає – безкрає, лунка – ріка.