РІЧКА
Хлюпоче синя річка —
Ой річка, ой ріка!
Юрба нас невеличка,
Зате ж бо гомінка.
І співи тут, і крики,
І радість тут, і сміх.
А вколо, як музики, —
Гурти пташок дзвінких.
І кожна ж то співає,
І кожна поклика:
«Ой небо, ой безкрає,
Ой річка, ой ріка!»
Он рибки затремтіли,
Пливуть із глибини.
Коли б співать уміли,
Співали б і вони.
А так за них співає
Компанія лунка:
«Ой небо, ой безкрає,
Ой річка, ой ріка!».
Тема: поетична розповідь про річку рідного краю.
Головна думка: оспівування краси рідного краю.
Художні засоби.
Епітети: синя річка, юрба гомінка, пташок дзвінких, небо безкрає, компанія лунка.
Порівняння: «А вколо, як музики, — Гурти пташок дзвінких».
Повтор (анафора): «І кожна …».
Повтор (рефрен): «Ой небо, ой безкрає, Ой річка, ой ріка!».
Риторичний оклик: «Хлюпоче синя річка — ой річка, ой ріка!», «Ой небо, ой безкрає, Ой річка, ой ріка!».
Кількість строф: п’ять.
Рими: річка – невеличка, ріка – гомінка, крики – музики, сміх – дзвінких, співає – безкрає, поклика – ріка, затремтіли – уміли, глибини – вони, співає – безкрає, лунка – ріка.