Загрузка...

РОЗМОВА З ДРУГОМ

Ліс зустрів мене як друга 

Горлиць теплим воркуванням, 

Пізнім дзвоном солов'їним, 

Ніжним голосом зозулі, 

Вогким одудів гуканням, 

Круглим циканням дроздів.

 

Ліс зустрів мене як друга

Тінню від дубів крислатих, 

Смутком білої берези, 

Що дорожчий нам за радість, 

Кленів лапами густими, 

Сосни гомоном одвічним, 

Срібним шемранням осик. 

 

І до друга я звернувся 

Із промовою такою: 

«Ти рости на втіху людям, 

Отіняй кохання чисте, 

Бережи нам світлі ріки, 

Що полям несуть вологу, 

Що запліднюють сади,

А за кожну деревину, 

Що піде нам на будови 

Чи на щогли корабельні, 

Ми нові гаї посадим, 

Щоб земля була весела, 

Як веселе птаство в лісі, 

Як веселії дерева».

 

Тема: поетичний монолог до природи, як до друга.

Головна думка: заклик бережно відноситися до природи (єдність природи та людини).

 

Будова вірша.

Перша строфа – прислухування до музики птахів лісу.

Друга строфа – захоплення красою лісу.

Третя строфа – монолог-обіцянка людини берегти лісові багатства. 

 

Художні засоби.

Епітети: теплим воркуванням, дзвоном солов’їним, ніжним голосом, вогким гуканням, круглим циканням, дубів крислатих, білої берези, лапами густими, гомоном одвічним, срібним шемранням, кохання чисте, світлі ріки, земля весела, веселе птаство, веселі дерева.

Уособлення: ліс зустрів мене. 

Порівняння: «ліс зустрів мене як друга», 

Повтор (рефрен): «Ліс зустрів мене як друга…».

Повтор (анафора): «Що …», «Як …».

 

Кількість строф: три.

Рими: воркуванням – гуканням. 

 

Загрузка...