НЕ КИДАЙСЬ ХЛІБОМ...

—  Не кидайсь хлібом, він святий, — 

в суворості ласкавій,

бувало, каже дід старий 

малечі кучерявій.

—  Не грайся хлібом, то ж бо гріх! — 

іще до немовляти,

щасливий стримуючи сміх, 

бувало, каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт,

бо жита дух медовий

життя несе у людський світ

і людські родить мови.

Хто зерно сіє золоте

в землі палку невтому,

той сам пшеницею зросте

на полі вселюдському.

Тема: поетична розповідь про роль хліба та людської праці. 

Головна думка: уславлення людської праці (красен труд, хоч рясен піт).

Художні засоби.

Епітети: суворості ласкавій, малечі кучерявій, щасливий сміх, красен труд, рясен піт, дух медовий, зерно золоте, палку невтому.

Протиставлення (антитеза): «суворості ласкавій».

Уособлення: дух життя несе, життя родить мови. 

Метафора: красен труд, хоч рясен піт; сам пшеницею зросте на полі вселюдському.

Повтор (анафора): «Бо …»

Кількість строф: чотири.

Рими: святий – старий, ласкавій – кучерявій, гріх – сміх, немовляти – мати, піт – світ, медовий – мови, золоте – зросте, невтому – вселюдському.