СТОНОГА

Мешкала Стонога біля 

міста, котре звалось Біла. 

Раз Стоногу запросили 

в Білу, в гості на весілля. 

Як зраділа тут Стонога 

та як кинеться з порога!

Вискочила на дорогу 

і ... поплутала всі ноги. 

Всі сто ніг! Погані справи. 

Де тут ліві? Де тут праві? 

А передні де? А задні? 

Розберися в тім безладді! 

Перша - та найледачіша: 

опинилась позад інших. 

Друга, як упреться, вперта, 

напосіла на четверту. 

Почекала п'яту й п'ятій 

ледь не відтоптала п'яти. 

П'ята також легко-просто

не здається - квапить шосту. 

Шоста - сьому, та - десяту... 

Кожна хоче не відстати. 

А двадцята, а двадцята, 

щоб скоріше наздогнати 

двадцять сьому і тридцяту, 

насіда на двадцять п'яту... 

Все поплуталось до решти. 

Як усе те розбереш ти? 

Заходилася Стонога 

прямо посеред дороги 

впорядковувати ноги: 

виплутала першу, п'яту, 

потім третю і дев'яту. 

Двадцять другу й двадцять шосту, 

потім... все пішло непросто, 

бо коли знайшла тридцяту, 

вже забула про двадцяту, 

а поки її шукала, 

п'ята знову десь пропала. 

І Стонога лає: «Клята! 

Стій! А де ж це сорок п'ята?». 

Так засмикана Стонога, 

переплутуючи ноги,

рахувала, поки Біла 

вся як є позеленіла. 

До Зеленої ж Стоноги 

не просили. І з дороги 

мусила вона вертати 

до своєї хати.

Тема: дотепна розповідь про те як поспішила Стонога, і чим це обернулося для неї.

Головна думка: поспішити – людей насмішити.

Художні засоби.

Епітети: засмикана Стонога, друга вперта.

Риторичні запитання: Де тут ліві? Де тут праві? А передні де? А задні?

Риторичні оклики: «Як зраділа тут Стонога та як кинеться з порога!», «Всі сто ніг!», «Розберися в тім безладді!». 

Кількість строф: п’ять. 

Рими: біля – весілля, Стонога – з порога, справи – праві, задні – безладді, вперта – четверту, просто – шосту, відстати – наздогнати, тридцяту – п’яту, решти – ти, дороги – ноги, п’яту – дев'яту, шосту – непросто, тридцяту – двадцяту, шукала – пропала, клята – п’ята, Біла – позеленіла, Стоноги – дороги, вертати – хати.