НАШІ ПРЕДКИ — СЛОВ'ЯНИ 

Над озерами, річками, на полянах лісових, 

на стрімких високих горах, на просторах степових, —

де лише сіріє стежка або вкрився збіжжям1 лан, 

скрізь розкидались оселі наших прадідів слов'ян.

 

Оселялись цілим родом: що людина, як одна?! 

Кревні2 люди рід складали, кревні роди — племена.

Наймудріший і найстарший цілим родом керував, 

видавав щодня накази, правив, милував, карав.

 

Кожне плем'я мало князя, князь судив, водив на бій, 

першим був він у відвазі і у мудрості своїй.

А коли ставав нездатним до ладу і боротьби,

Віче3 іншого на князя вибирало без журби.

 

На річках, високих горах, серед багон4 і болот 

городи, міцні твердині, будував собі народ.

Коли ворог йшов війною, метушилось все, як рій, 

замикалися ворота, починався лютий бій.

 

Бились, кидали каміння, крізь паркан окріп лили, 

попіл кидали у очі, гострі кидали коли...

...Ось і ворога відбито. Все минуло: гнів і жах... 

Кревні плачуть над борцями, що звалилися в боях.

 

І дають їм у могилу зброю, вбрання і харчі, 

щоб вони не знали лиха, на тім світі живучи.

На сумних могилах тужать і справляють тризну5 там, 

і несуть на сизі гори жертви праведним6 богам.

 

Але все поволі, тихо тоне в річці забуття, 

і на березі зеленім квітне радісне життя...

                          (1920 рік, уривок з поеми «Княжа Україна»)

1. Збіжжя – зернові рослини.

2. Кревні – рідні.

3. Віче – народні збори. 

4. Багно - болотисте місце, трясовина.

5. Тризна – поминальний обід.

6. Праведним – справедливим.

Тема: поетична розповідь про життя слов'ян в давнину.

Головна думка: хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

Мета: розповісти про предків українського народу.

Рід літератури: епос.

 

Художні засоби

Епітети: стрімких високих горах, високих травах, міцні твердині, лютий бій, сумних могилах, сизі гори, праведним богам, березі зеленім, радісне життя.

Уособлення: «вкрився збіжжям лан», «квітне … життя».

Метафора: «розкидались оселі», «сіріє стежка», «все … тоне в річці забуття», 

Порівняння: «метушилось все, як рій».

Риторичний оклик: «Оселялись цілим родом: що людина, як одна?!»

 

Кількість строф: сім.

Рими: лісових – степових, лан – слов'ян, одна – племена, керував – карав, бій – своїй, боротьби – журби, болот – народ, рій – бій, лили – коли, жах – боях, харчі – живучи, там – богам, забуття – життя.  

 

План

1. Скрізь розкидались оселі слов'ян.

2. Плем’я вибирало князя.

3. Вирішальний голос віче.

4. Народ будує міцні твердині.

5. Лютий бій з ворогом.

6. Велика перемога.

7. Страждання від війни.

8. Життя продовжується. 

 

Композиція

Зав’язка: скрізь розкидались оселі слов'ян.

Розвиток подій: формування племен, племена вибирали достойного князя, народ будував міцні твердині.

Кульмінація: лютий бій з ворогом.

Розв'язка: плем’я перемагає ворогів та оплакує загиблих.