У НАЗВАХ МІСТ І СІЛ…
У назвах міст і сіл слова,
в яких щось рідне, таємниче;
і голос предків ожива
й сьогодні в рідний край нас кличе.
Читай і думай, друже мій,
і не цурайся свого роду.
Земля — це книга, у якій
історія твого народу.
Тема: поетична розповідь про значущість кожної назви населеного пункту, бо рідна мова визначає твій рід.
Головна думка: «Читай і думай, друже мій, і не цурайся свого роду».
Мета: заклик цікавитися походженням назв населених пунктів рідного краю, бо у назвах міст і сіл відображена історія народу.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «рідне», «таємниче».
Постійні епітети: «рідний край».
Метафора: «Земля – це книга, у якій історія твого народу», «не цурайся свого роду».
Уособлення: «голос предків ожива … кличе».
Звертання: «друже мій».
Перелічення: «читай і думай, … і не цурайся».
Кількість строф: дві.
Віршовий розмір: чотиристопний ямб.
|
чи |
тай |
і |
ду |
май |
дру |
же |
мій |
|
|
і |
не |
цу |
рай |
ся |
сво |
го |
ро |
ду |
/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U_/U
Рими: слова – ожива, таємниче – кличе, мій – якій, роду – народу.