ВІТЕР ВІЄ-ПОВІВАЄ …
|
Вітер віє-повіває, по полю гуляє, на могилі кобзар сидить та на кобзі грає. |
Кругом його степ, як море широке, синіє; за могилою могила, а там — тільки мріє. |
|
Сивий ус, стару чуприну вітер розвіває; то приляже та послуха, як кобзар співає. |
|
Тема: зображення смутку народу за полеглими героями.
Головна думка: уславлення героїв, котрі полягли за рідну землю.
Уривок з поеми «Перебендя».
Художні засоби
Епітети: сивий ус, стару чуприну, море широке.
Уособлення: «вітер по полю гуляє,… приляже та послуха».
Порівняння: «степ, як море широке, синіє».
Повтори (тавтологія): віє-повіває, за могилою могила.
Кількість строф: три.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
|
ві |
тер |
ві |
є |
по |
ві |
ва |
є |
|
по |
по |
лю |
гу |
ля |
є |
|
|
|
на |
мо |
ги |
лі |
коб |
зар |
си |
дить |
|
та |
на |
коб |
зі |
гра |
є |
|
|
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/
Римування: суміжне (АА)
Рими: повіває – гуляє – грає, синіє – мріє, розвиває – співає.
Образи: вітер (воля), могила (ціна волі), кобзар (людська пам'ять), степ (вільний край), море (незалежність), сивий ус (життєвий досвід).