ВІТЕР ВІЄ-ПОВІВАЄ …

Вітер віє-повіває, по полю гуляє, 

на могилі кобзар сидить та на кобзі грає. 

Кругом його степ, як море широке, синіє; 

за могилою могила, а там — тільки мріє. 

Сивий ус, стару чуприну вітер розвиває; 

то приляже та послуха, як кобзар співає.

Тема: зображення смутку народу за полеглими героями. 

Головна думка: уславлення героїв, котрі полягли за рідну землю.

Художні засоби.

Епітети: сивий ус, стару чуприну, море широке.

Уособлення: вітер по полю гуляє, приляже, послуха.

Порівняння: степ, як море широке, синіє.

Повтори (тавтологія): віє-повіває, за могилою могила.

Пестливі слова (зменшувальні суфікси): «рибалоньки».

Кількість строф: три.

Рими: повіває – гуляє – грає, синіє – мріє, розвиває – співає.

Образи: вітер (воля), могила (ціна волі), кобзар (людська пам'ять), степ (вільний край), море (незалежність), сивий ус (життєвий досвід).