КОЗАЦЬКИЙ ДУБ

Серед поля, де не видно 

ані цятки навкруги, 

височіє непохитно 

дуб, закутаний в сніги.

Як повіє люта хуга — 

не сховаєшся ніде, 

але дуб, мов козарлюга, 

навіть вусом не веде.

Не страшні йому завії, 

хоч старий той дуб, як світ. 

Кажуть, він тут височіє 

не одну вже сотню літ.

І щорік в його гілляках 

гайвороння гнізда в'є. 

Вріс у землю — і ніяких 

завірюх не визнає.

Повідають старожили — 

він стоятиме віки, 

бо його тут посадили 

запорозькі козаки.

Тема: поетичне оспівування могутності дуба, посадженого мужніми козаками.

Головна думка: уславлення пам'яті про мужніх козаків у віках.

Художні засоби.

Епітети: люта хуга, височіє непохитно.

Уособлення: дуб вусом не веде, завірюх не визнає. 

Метафора: «закутаний в сніги», «не видно ані цятки навкруги».

Порівняння: «дуб, мов козарлюга», «старий той дуб, як світ».

Кількість строф: п’ять.

Рими: видно – непохитно, навкруги – сніги, хуга – козарлюга, ніде – веде, завії – височіє, світ – літ, гілляках – ніяких, в'є – визнає, старожили – посадили, віки – козаки.

Сенкан про козацький дуб.

Дуб

Непохитний, старий

Закутався, височіє, вріс

Дерево славних запорозьких козаків 

Козарлюга