Загрузка...

ЯК НЕ ЛЮБИТЬ ТОЙ КРАЙ…

Як не любить той край, де вперше ти побачив 

солодкий дивний світ, що ми звемо життям, 

де вперше став ходить, і квіткою неначе 

в його теплі зростав,  і усміхавсь квіткам!  

 

Як не любить той край, що дав тобі і силу, 

і гострий зір очей, і розум молодий, 

і далі, що тобі красу свою одкрили, 

і моря голубий, розгойданий прибій…

 

Він радість у труді і творчих дум польоти 

тобі для слави дав, як шум гаїв і рік, 

як сяйво сонячне усій твоїй істоті, 

як весни, що до їх тепла ти серцем звик.

 

З тобою він у снах і наяву з тобою, 

ти разом з ним ростеш і змінюєшся з ним, 

милуєшся його нетлінною красою, 

бо він – твоє життя, твоя любов, твій дім.

(1955 рік)

Тема: оспівування краси та значення рідного краю в житті людини, адже рідний край – це зігріте теплом місце, де кожен народився та виріс.

Головна думка: рідний край – твоє життя, твоя любов, твій дім (уславлення рідного краю).

 

Художні засоби.

Епітети: солодкий дивний світ, гострий зір, розум молодий, голубий прибій, нетлінною красою.

Уособлення: край дав тобі, тобі для слави дав, далі красу одкрили.

Метафора: «він (край) радість у труді», «творчих дум польоти», «з тобою він (край) у снах і наяву з тобою», «він (край) – твоє життя, твоя любов, твій дім». 

Порівняння: «квіткою неначе в його теплі зростав», «для слави дав, як шум гаїв і рік, як сяйво сонячне усій твоїй істоті, як весни».

Риторичний оклик: «Як не любить той край … і усміхавсь квіткам!».

Повтор (анафора, єдинопочаток): «Як не любить той край…», «Як …».

Повтор: «де вперше…», «з тобою він у снах і наяву з тобою».

 

Кількість строф: чотири.

Рими: життям – квіткам, силу – одкрили, молодий – прибій, польоти – істоті, рік – звик, тобою – красою, ним – дім.

 

Загрузка...