Загрузка...

Тема: зображення незвичайної рибалки діда Арсена та лисиці.

Головна думка: щоб рибку з'їсти, треба у воду лізти  (заклик бережно відноситись до природи).

Жанр: оповідання.

 

Композиція.

Експозиція: зі сходом сонця Арсен уже рибалив.

Зав’язка: одного разу за спиною почув тонке скімлення.

Розвиток дії: Арсен дав лисеняті рибку, дід Арсен і тварина потоваришували, Ласочка допомагає дідові рибалити, настала довга-довга зима, потім прийшла весна.

Кульмінація: нема Ласочки. 

Розв'язка: стоїть на кручі лисиця з лисеням, Ласочка впізнала Арсена, з того часу рибалять втрьох.

***

Зачин. «Як сонце тільки-но червонило небо…»

Основна частина. «А одного разу, коли Арсен, зігрітий сонцем….»

Кінцівка. «З того часу вони рибалили втрьох».

 

Цитатна характеристика Арсена.

Вдосвіта уже брався за роботу, дбайливий

«Як сонце тільки-но червонило небо на сході, Арсен уже сидів у човні біля своєї верби і пильнував за вудками».

«Як торік, сів ловити рибу—бабі та внукам на юшку».

Спостережливий

«Арсен знав, що то вепри з виводками вепренят вертаються з нічного пасо­виська у свої сховища».

«Арсен прокинувсь і огледівся»

Любить тварин, щедрий, дбайливий

«Бойове, — сказав Арсен. — То що тобі — рибки закортіло?».

«І знов Арсен кинув рибину».

«Вудить та все озирається: чи нема, бува, Ласочки?».

Намагається порозумітися з друзями нашими меншими

 «Незабаром лисеня вже знало, що його звати Ласочка і що коли Арсен каже: «Встань!» або «Ляж!», то треба встати або лягти».

Наполегливий, працьовитий

«Сидить-сидить Арсен, а поплавки на його вудках ані ворухнуться».

«А весною, коли крига скресла і сонце вгріло землю, одніс Арсен човна на річку, полагодив вудки і знову, як торік, сів ловити рибу»

Надоїдає одноманітність

«Арсенові набридало дивитися на нерухомі поплавки, і він часто-густо засипав».

Кмітливий

«Ану! — сказав Арсен і ляснув себе долонею по коліну».

«З того дня він вже не боявся спати, бо як тільки поплавок ворухнеться, то Ласочка його і розбудить».

Спритний

«Вхопив удочку, смик — є окунь»

Веселий, справедливий

«На, Ласочко, це ти спіймала! — весело сказав Арсен і кинув окуня на кручу»

Співчутливий, небайдужий

«Старий Арсен уже не ходив на річку, але часом згадував Ласочку: де-то вона тулиться в таку холоднечу?»

Розгублений

«Ласочко? — невпевнено покликав Арсен»

Веселий, жартівник

«Те-те-те... — весело сказав Арсен.

«Це що ж вихо­дить: я увесь ваш рід годуватиму? І кинув на кручу рибину».

Товариський

«Так вони й потоваришували».

«Так вони й рибалили вдвох».

«З того часу вони рибалили втрьох»»

 

Цитатна характеристика Ласочки.

Зовнішній вигляд

«Схиливши голову набік, стояло лисеня. Воно дивилося трохи здивованими і зовсім не хитрими очима».

«Стоїть на кручі велика пухнас­та лисиця з розумними, але зовсім не хитрими очима».

«Лисиця задріботіла передніми лапами, замолотила хвостиком по землі й лягла».

Довірлива до людини

«За спиною в нього почулося тоненьке скімлення».

«Лисеня тоненько пискнуло».

«Однак наступного ранку воно прийшло знову».

Голодна, побачила поживу, ласа

«Потім перевело погляд у задок човна і облизнулося: на дні, засланім травою, лежала риба»

Смілива

«Лисеня трохи позадкувало, проте не втекло»

Спритна

«Рибина летіла вище лисеняти, але воно прудко підско­чило й ухопило її передніми лапами»

Швидка до научіння

«Незабаром лисеня вже знало, що його звати Ласочка і що коли Арсен каже: «Встань!» або «Ляж!», то треба встати або лягти».

«Знало також і те, що риба інколи не клює».

Допомагає рибалці

«Сидить-сидить Арсен, а поплавки на його вудках ані ворухнуться. Тоді Ласочка не скімлила і не молотила хвостиком по землі, як завжди, побачивши у човні рибу, а лягала в траву і ждала».

«А якось чує крізь сон: Ласочка дзяволить (попискує, підвиває)».

«А Ласочка сиділа нерухомо, пильно стежачи за поплавками»

 

Опис природи.

Як сонце тільки-но червонило небо на сході, Арсен уже сидів у човні біля своєї верби і пильнував за вудками. В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням, туркотіли припутні (лісові голуби), вистукували дзьобами дятли, а іноді лунко тріщало галуззя і було чути: хро-хро... хря-хря...

Потім настала довга-довга зима. Ліс прибрався в іній та ожеледь. І не співали вже в ньому птахи, тільки вітер ночами завивав у гіллі.

А весною, коли крига скресла і сонце вгріло землю, одніс Арсен човна на річку.

 

Звуконаслідування: : хро-хро... хря-хря...

 

План.  

   

Загрузка...