Тема: зображення незвичайної рибалки діда Арсена та лисиці.
Головна думка: щоб рибку з'їсти, треба у воду лізти (заклик бережно відноситись до природи).
Жанр: оповідання.
Композиція.
Експозиція: зі сходом сонця Арсен уже рибалив.
Зав’язка: одного разу за спиною почув тонке скімлення.
Розвиток дії: Арсен дав лисеняті рибку, дід Арсен і тварина потоваришували, Ласочка допомагає дідові рибалити, настала довга-довга зима, потім прийшла весна.
Кульмінація: нема Ласочки.
Розв'язка: стоїть на кручі лисиця з лисеням, Ласочка впізнала Арсена, з того часу рибалять втрьох.
***
Зачин. «Як сонце тільки-но червонило небо…»
Основна частина. «А одного разу, коли Арсен, зігрітий сонцем….»
Кінцівка. «З того часу вони рибалили втрьох».
Цитатна характеристика Арсена.
|
Вдосвіта уже брався за роботу, дбайливий |
«Як сонце тільки-но червонило небо на сході, Арсен уже сидів у човні біля своєї верби і пильнував за вудками». «Як торік, сів ловити рибу—бабі та внукам на юшку». |
|
Спостережливий |
«Арсен знав, що то вепри з виводками вепренят вертаються з нічного пасовиська у свої сховища». «Арсен прокинувсь і огледівся» |
|
Любить тварин, щедрий, дбайливий |
«Бойове, — сказав Арсен. — То що тобі — рибки закортіло?». «І знов Арсен кинув рибину». «Вудить та все озирається: чи нема, бува, Ласочки?». |
|
Намагається порозумітися з друзями нашими меншими |
«Незабаром лисеня вже знало, що його звати Ласочка і що коли Арсен каже: «Встань!» або «Ляж!», то треба встати або лягти». |
|
Наполегливий, працьовитий |
«Сидить-сидить Арсен, а поплавки на його вудках ані ворухнуться». «А весною, коли крига скресла і сонце вгріло землю, одніс Арсен човна на річку, полагодив вудки і знову, як торік, сів ловити рибу» |
|
Надоїдає одноманітність |
«Арсенові набридало дивитися на нерухомі поплавки, і він часто-густо засипав». |
|
Кмітливий |
«Ану! — сказав Арсен і ляснув себе долонею по коліну». «З того дня він вже не боявся спати, бо як тільки поплавок ворухнеться, то Ласочка його і розбудить». |
|
Спритний |
«Вхопив удочку, смик — є окунь» |
|
Веселий, справедливий |
«На, Ласочко, це ти спіймала! — весело сказав Арсен і кинув окуня на кручу» |
|
Співчутливий, небайдужий |
«Старий Арсен уже не ходив на річку, але часом згадував Ласочку: де-то вона тулиться в таку холоднечу?» |
|
Розгублений |
«Ласочко? — невпевнено покликав Арсен» |
|
Веселий, жартівник |
«Те-те-те... — весело сказав Арсен. «Це що ж виходить: я увесь ваш рід годуватиму? І кинув на кручу рибину». |
|
Товариський |
«Так вони й потоваришували». «Так вони й рибалили вдвох». «З того часу вони рибалили втрьох»» |
Цитатна характеристика Ласочки.
|
Зовнішній вигляд |
«Схиливши голову набік, стояло лисеня. Воно дивилося трохи здивованими і зовсім не хитрими очима». «Стоїть на кручі велика пухнаста лисиця з розумними, але зовсім не хитрими очима». «Лисиця задріботіла передніми лапами, замолотила хвостиком по землі й лягла». |
|
Довірлива до людини |
«За спиною в нього почулося тоненьке скімлення». «Лисеня тоненько пискнуло». «Однак наступного ранку воно прийшло знову». |
|
Голодна, побачила поживу, ласа |
«Потім перевело погляд у задок човна і облизнулося: на дні, засланім травою, лежала риба» |
|
Смілива |
«Лисеня трохи позадкувало, проте не втекло» |
|
Спритна |
«Рибина летіла вище лисеняти, але воно прудко підскочило й ухопило її передніми лапами» |
|
Швидка до научіння |
«Незабаром лисеня вже знало, що його звати Ласочка і що коли Арсен каже: «Встань!» або «Ляж!», то треба встати або лягти». «Знало також і те, що риба інколи не клює». |
|
Допомагає рибалці |
«Сидить-сидить Арсен, а поплавки на його вудках ані ворухнуться. Тоді Ласочка не скімлила і не молотила хвостиком по землі, як завжди, побачивши у човні рибу, а лягала в траву і ждала». «А якось чує крізь сон: Ласочка дзяволить (попискує, підвиває)». «А Ласочка сиділа нерухомо, пильно стежачи за поплавками» |
Опис природи.
Як сонце тільки-но червонило небо на сході, Арсен уже сидів у човні біля своєї верби і пильнував за вудками. В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням, туркотіли припутні (лісові голуби), вистукували дзьобами дятли, а іноді лунко тріщало галуззя і було чути: хро-хро... хря-хря...
Потім настала довга-довга зима. Ліс прибрався в іній та ожеледь. І не співали вже в ньому птахи, тільки вітер ночами завивав у гіллі.
А весною, коли крига скресла і сонце вгріло землю, одніс Арсен човна на річку.
Звуконаслідування: : хро-хро... хря-хря...