Я ХОЧУ НА ОЗЕРО СВІТЯЗЬ…

Я хочу на озеро Світязь,

в туман таємничних лісів.

Воно мені виникло звідкись,

у нього сто сот голосів.

Воно мені світить і світить,

таке воно в світі одне.

— Я Світязь, я Світязь, я Світязь!

Невже ти не чуєш мене?!

І голосом дивним, похмурим,

як давній надтріснутий дзвін:

— Батурин, Батурин, Батурин! —

лунає мені навздогін.

Я річку побачила раптом.

Питаю: - А хто ж ти така?

— Я Альта, я Альта, я Альта! —

тонесенько плаче ріка…

Тема: символічне оспівування України – неповторна краса природи, невмируща  слава запорозька, мудрість Ярослава.  

Головна думка: заклик любити Україну (уславлення рідної країни).

Для довідки.

Світязь — найглиб¬ше в Україні озеро.

Батурин – легендарна гетьманська столиця.

На річці Альта (права притока Трубежа в басейні Дніпра) в 1019 році Ярослав Мудрий остаточно розбив Святополка.

Художні засоби.

Епітети: «таємничих лісів», «голосом дивним, похмурим», «давній надтріснутий дзвін», «тонесенько плаче».

Уособлення: «плаче ріка».

Метафора: «у нього сто сот голосів», «таке воно в світі одне», «туман таємничих лісів». 

Порівняння: «голосом …, як давній надтріснутий дзвін».

Повтори (тавтологія): «сто сот», «світить і світить», «Я Світязь, я Світязь, я Світязь», «Батурин, Батурин, Батурин», «Я Альта, я Альта, я Альта».

Повтори (анафора, єдинопочаток): «Воно мені …».

Риторичні оклики: «Я Світязь, я Світязь, я Світязь!», «Батурин, Батурин, Батурин!», «Я Альта, я Альта, я Альта!»

Риторичне запитання: «А хто ж ти така?», «Невже ти не чуєш мене?!».

Пестливі слова: «тонесенько».

Кількість строф: чотири.

Рими: лісів – голосів, одне – мене, похмурим – Батурин, дзвін – навздогін, така – ріка.