ВІТЕР З ГАЄМ РОЗМОВЛЯЄ
|
Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою, пливе човен по Дунаю один за водою.
Пливе човен води повен, ніхто не спиняє, кому спинить — рибалоньки на світі немає.
Поплив човен в синє море, а воно заграло, — погралися гори-хвилі — і скіпок1 не стало... |
Недовгий шлях — як човнові до синього моря — Сиротині на чужину, а там і до горя.
Пограються добрі люди, як холодні хвилі, Потім собі подивляться, як сирота плаче, Потім спитай, де сирота, — Не чув і не бачив. |
1. Скіпка – невелика тонка пластинка, відколота від деревини.
Тема: поетичне зображення тяжких життєвих випробувань, що випадають на долю людини та байдужість інших.
Головна думка: «Потім спитай, де сирота, — Не чув і не бачив».
Мета: заклик до людей не бути байдужим до ближнього, життєвий човен котрого на морі життя розбивається на скіпки.
Рід літератури: лірика.
Жанр: елегія.
Рік написання: 1841.
Художні засоби
Епітети: «добрі люди», «холодні хвилі», «недовгий шлях».
Постійні епітети: «синє море», «синього моря».
Персоніфікація: «вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою», «погралися гори-хвилі», «море …заграло».
Метафора: «пливе човен води повен», «недовгий шлях … до горя».
Порівняння: «Недовгий шлях — як човнові до синього моря», «Пограються добрі люди, як холодні хвилі».
Повторення (анафора): «Пливе човен…», «Потім …».
Повторення (тавтологія): «не спиняє, кому спинить», «погралися», «заграло … погралися…пограються», «сирота».
Оксиморон (сполучення суперечливих слів): «гори-хвилі».
Інверсія: «пливе човен по Дунаю один за водою», «погралися гори-хвилі — і скіпок не стало...».
Пестливі слова (зменшувальні суфікси): «рибалоньки».
Кількість строф: п’ять.
Рими: осокою – водою, спиняє – немає, заграло – стало, моря – горя, плаче – бачив.
Настрій спокійний, стривожений, неспокійний, зажурений.
Образи: човен (людина), один (самотність), синє море (життя), скіпки з човна (лихо), сиротина (поневіряння), шлях (доля), «добрі» люди (недруги), не чув і не бачив (байдужість).
Написали, чим вразив вірш
Мене вразив вірш «Вітер з гаєм розмовляє».
У ньому йдеться про трагічну подію на річці Дунай. Ми не знаємо, що сталося з рибалкою, але ніхто не керує човном. Він за водою пливе річкою у море. Коли від хвиль відкололась скіпка, човен потонув.
Автор хвилююче і образно показав силу водної стихії.