ЛЕТЮЧИЙ КОРАБЕЛЬ
|
Із року в рік, навколо Сонця, мов корабель, пливе Земля. Ми — юнги, юні охоронці, матроси цього корабля.
Тут батьківщина всіх народів, тут народились я і ти, і Місяць — іграшка природи — над нами сяє з висоти.
Поглянь: під парусом зеленим пливуть на палубі Землі сусіди наші безіменні — дельфіни, зубри, журавлі. |
Ставай на вахту разом з нами, пильнуй, щоб п'ять материків були сповиті не димами, а синім диханням лісів.
Ти бачиш? — знов цвіте калина, виходить з берегів Десна. Це в нашу славну Україну весна заквітчана прийшла.
Зелений лист тремтить на гілці, мов стяг на щоглі корабля. В навколосонячній мандрівці нехай щастить тобі, Земля! |
Тема: оспівування життєдайної краси планети Земля – батьківщини для всіх народів.
Головна думка: «ставай на вахту разом з нами, пильнуй, щоб п'ять материків були сповиті не димами, а синім диханням лісів».
Мета: заклик оберігати довкілля, планету від забруднення.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: громадянська.
Художні засоби
Епітети: «юні охоронці», «парусом зеленим», «синім диханням», «славну Україну», «весна заквітчана», «зелений лист», «навколосонячній мандрівці».
Уособлення: «пливе Земля», «диханням лісів», «виходить з берегів Десна», «весна … прийшла», «лист тремтить».
Метафора: «Ми — юнги, юні охоронці, матроси цього корабля», «Тут батьківщина всіх народів», «Місяць — іграшка природи — над нами сяє з висоти», «пливуть на палубі Землі», «сусіди наші безіменні — дельфіни, зубри, журавлі», «материків були сповиті».
Порівняння: «мов корабель, пливе Земля», «лист тремтить на гілці,
мов стяг на щоглі корабля».
Риторичний оклик: «В навколосонячній мандрівці нехай щастить тобі, Земля!».
Звертання: «Земля».
Повтори (анафора, єдинопочаток): «Тут …».
Повтори (тавтологія): «із року в рік», «юнги, юні».
Антитеза (протиставлення): «народились я і ти».
Перелічення: «дельфіни, зубри, журавлі».
Кількість строф: шість.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний ямб.
|
із |
ро |
ку |
в рік |
нав |
ко |
ло |
Сон |
ця |
|
мов |
ко |
ра |
бель |
пли |
ве |
Зем |
ля |
|
|
ми |
юн |
ги |
ю |
ні |
о |
хо |
рон |
ці |
|
ма |
тро |
си |
цьо |
го |
ко |
ра |
бля |
|
/U_/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/U_/
Рими: Сонця – охоронці, Земля – корабля, народів – природи, ти – висоти, зеленим – безіменні, Землі – журавлі, нами – димами, материків – лісів, гілці – мандрівці, корабля – Земля.
Поет порівнює Землю з кораблем, бо Земля обертається навколо Сонця («мов корабель, пливе Земля», «під парусом зеленим», «мов стяг на щоглі корабля»), проте не зі звичайним, а летючим кораблем. Як у відомій українській народній казці летючий корабель приніс щастя його героєві, так має щастити Землі в її навколосонячній мандрівці, а її пасажирам автор бажає не втратити свого щастя.