ДРІМАЮТЬ СЕЛА …

Дрімають села. Ясно ще

осіннє сонце сяє,

та холодом осіннім вже

в повітрі потягає.

Темно-зеленії садки

дрімають вже без плоду,

і тихо гріються хатки,

і верби гнуться в воду.

Ще ліс не стогне тим важким

осіннім, довгим тоном,

і ще стрілою ластівка

звиваєсь1 над загоном.

1. Звивається – в'ється .

 

Тема вірша: оспівування краси природи на початку осені.

Головна думка: «Ще ліс не стогне тим важким осіннім, довгим тоном».

Мета: уславлення краси та гармонії в природі.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: пейзажна.

 

Художні засоби

Епітети: «холодом осіннім», «темно-зеленії садки», «важким, осіннім, довгим тоном».

Уособлення: «дрімають села», «садки дрімають», «тихо гріються хатки», «ліс не стогне».

Метафора: «стрілою ластівка звиваєсь», «холодом потягає».

Повтори: «дрімають …», «ще …».

Інверсія: «тихо гріються хатки».

 

Кількість строф: три.

Вид строфи: чотиривірш (катрен).

Віршовий розмір: чотиристопний ямб.

ще

ліс

не

сто

гне

тим

важ

ким

о

сі

ннім

дов

гим

то

ном

 

і

ще

стрі

ло

ю

ла

стів

ка

зви

ва

єсь

над

за

го

ном

 

/U_/U_/U_/U_/

/U_/U_/U_/U

/U_/U_/U_/UU/

/U_/U_/U_/U

 

Римування: перехресне (АБАБ)

Рими: ще – вже, сяє – потягає, садки – хатки, плоду – воду, тоном – загоном.

 

Образи: дрімають села (спокій), сонце сяє (світло), холодом осіннім (зміни), без плоду (зібраний врожай), хатки (затишок), верби, важкий тон (сум), ластівка (прощання з літом).