Загрузка...

«ДРІМАЮТЬ СЕЛА …»

Дрімають села. Ясно ще 

осіннє сонце сяє, 

та холодом осіннім вже 

в повітрі потягає.

 

Темно-зеленії садки 

дрімають вже без плоду, 

і тихо гріються хатки, 

і верби гнуться в воду.

 

Ще ліс не стогне тим важким 

осіннім, довгим тоном, 

і ще стрілою ластівка

 звиваєсь1 над загоном.

 

1. Звивається – в'ється .

Тема вірша: оспівування краси природи на початку осені.

Головна думка: будь-яка пора року по-своєму особлива (уславлення краси та гармонії в природі).

 

Художні засоби.

Епітети: «холодом осіннім», «темно-зеленії садки», «важким, осіннім, довгим тоном».

Уособлення: «дрімають села», «садки дрімають», «тихо гріються хатки», «ліс не стогне».

Метафора: «стрілою ластівка звиваєсь». «холодом потягає».

Повтори: «дрімають …», «ще …».

Інверсія: «тихо гріються хатки».

 

Кількість строф: три.

Рими: ще – вже, сяє – потягає, садки – хатки, плоду – воду, тоном – загоном.

 

Образи: дрімають села (спокій), сонце сяє (світло), холодом осіннім (зміни), без плоду (зібраний врожай), хатки (затишок), верби, важкий тон (сум), ластівка (прощання з літом). 

 

Загрузка...