«ДРІМАЮТЬ СЕЛА …»
Дрімають села. Ясно ще
осіннє сонце сяє,
та холодом осіннім вже
в повітрі потягає.
Темно-зеленії садки
дрімають вже без плоду,
і тихо гріються хатки,
і верби гнуться в воду.
Ще ліс не стогне тим важким
осіннім, довгим тоном,
і ще стрілою ластівка
звиваєсь1 над загоном.
1. Звивається – в'ється .
Тема вірша: оспівування краси природи на початку осені.
Головна думка: будь-яка пора року по-своєму особлива (уславлення краси та гармонії в природі).
Художні засоби.
Епітети: «холодом осіннім», «темно-зеленії садки», «важким, осіннім, довгим тоном».
Уособлення: «дрімають села», «садки дрімають», «тихо гріються хатки», «ліс не стогне».
Метафора: «стрілою ластівка звиваєсь». «холодом потягає».
Повтори: «дрімають …», «ще …».
Інверсія: «тихо гріються хатки».
Кількість строф: три.
Рими: ще – вже, сяє – потягає, садки – хатки, плоду – воду, тоном – загоном.
Образи: дрімають села (спокій), сонце сяє (світло), холодом осіннім (зміни), без плоду (зібраний врожай), хатки (затишок), верби, важкий тон (сум), ластівка (прощання з літом).