Загрузка...

У ДОЛИНІ СЕЛО ЛЕЖИТЬ…

У долині село лежить, 

понад селом туман дрижить, 

а на горбі край села 

стоїть кузня немала.

 

А в тій кузні коваль клепле, 

а в коваля серце тепле, 

а він клепле та й співа, 

всіх до кузні іззива.

 

«Ходіть, люди, з хат, із поля! 

Тут кується краща доля. 

Ходіть, люди, порану, 

вибивайтесь з туману!»

 

Та тумани хитаються, 

понад селом згущаються, 

розляглися по полях, 

щоб затьмити людям шлях.

 

Щоб закрити їм стежини 

ті, що вгору йдуть з долини, 

в тую кузню, де кують 

ясну зброю замість пут.

Тема: поетична розповідь про незвичайну кузню, коваль якої кує ясну зброю проти пут для людей.

Головна думка: заклик до звільнення народу від гноблення. 

 

Художні засоби.

Епітети: серце тепле, краща доля, ясну зброю.

Уособлення: село лежить, туман дрижить, стоїть кузня, тумани хитаються, згущаються, розляглися, стежини йдуть. 

Метафора: «Тут кується краща доля», «вибивайтесь з туману», «затьмити людям шлях».

Повтори (анафора, єдинопочаток):  «а …», «Ходіть, люди …», «щоб …».

Риторичне ствердження: «Тут кується краща доля».

 

Кількість строф: п’ять.

Рими: лежить – дрижить, села – немала, клепле – тепле, співа – іззива, поля – доля, порану – туману, хитаються – згущаються, полях – шлях, стежини – долини, кують – пут.

 

Образи: село (рідний край), туман (важке життя), кузня (осередок визволення), коваль (ватажок),  серце (співчуття), люди (простий народ), стежини (прагнення до волі), зброю (боротьба за волю), пута (рабство) 

    

Загрузка...