РОЗВИВАЙСЯ, ЛОЗО, БОРЗО…

Розвивайся, лозо, борзо, зелена діброво! 

Оживає помертвіла природа наново. 

Оживає, розриває пута зимовії, 

Обновляєсь в свіжі сили й свіжії надії.

Зеленійся, рідне поле, українська ниво! 

Підоймися, колосися, достигай щасливо! 

І щоб всяке добре сім'я ти повік плекала, 

І щоб світу добра служба з твого плоду стала!

Тема: поетична розповідь про пробудження рідної землі для майбутнього процвітання та врожаю. 

Головна думка: заклик до національного відродження української держави на своїй українській землі.

Художні засоби.

Епітети: зелена діброво, рідне поле, пута зимовії, достигай щасливо, добре сім'я, добра служба. 

Уособлення: оживає природа, розриває пута.

Метафора: «свіжі сили», «свіжії надії», «всяке добре сім'я ти повік плекала», «світу добра служба з твого плоду стала». 

Риторичний оклик: «Розвивайся, лозо, борзо, зелена діброво!», «Зеленійся, рідне поле, українська ниво!», «Підоймися, колосися, достигай щасливо!».

Оксиморон: «оживає помертвіла».

Алітерація ([з]): «Розвивайся, лозо, борзо, зелена діброво!».

Повтори (анафора, єдинопочаток): «Оживає …», «І щоб …».

Кількість строф: чотири.

Рими: діброво – наново, зимовії – надії, ниво – щасливо, плекала – стала.

Образи: діброва, рідне поле (рідна сторона), лоза (національна свідомість), природа (свідомий народ), пута (неволя), сили (прагнення), надії (сподівання), українська нива (українська держава), сім'я (свобода), плоду (майбутнє), світу (визнання), служба (розвиток).