Загрузка...

Дійові особи: старший брат, середній брат, молодший брат, названий батько, дружина молодшого брата.

Дія 1.

Зліва стежка, справа невелика хата. Стежкою йдуть три брати. 

М о л о д ш и й  б р а т  (в сторону)   Якби ж натрапити на доброго хазяїна!

Назустріч з хати їм виходить дід з довгою білою бородою. Брати зупиняються та й починається розмова. 

Д і д (привітно)        Куди це ви, дітки, йдете? 

Б р а т и (разом)      Найматися.

Д і д (співчутливо)   Хіба у вас свого хазяйства нема? 

Б р а т и (разом)      Нема.

С т а р ш и й  б р а т    Якби до доброго чоловіка в найми потрапити, 

                              то ми б йому по правді робили, 

                              слухались і за рідного батька мали б.

С е р е д н і й  б р а т   Якби до доброго чоловіка в найми потрапити, 

                              то ми б йому по правді робили, 

                              слухались і за рідного батька мали б.

М о л о д ш и й  б р а т   Якби до доброго чоловіка в найми потрапити, 

                                то ми б йому по правді робили, 

                               слухались і за рідного батька мали б.

Д і д (співчутливо)   Добре! Коли так, то будьте ви мені сини, 

                         а я вам — батько. 

                         Слухайтеся мене, то я навчу вас, 

                         як жити, як з правдою не розминатися.

Брати йдуть за дідом в хату. Голос за сценою: «І дід-батько всім їм допоміг розжитися добром та одружитися з хорошими дівчатами».

Усі четверо виходять з хати. Брати ідуть геть, дід залишається біля порогу своєї хати та махає рукою на прощання.         

Д і д (голосно)  Глядіть, тільки ж правди не забувайте!

Завіса.

 

Дія 2.

Зліва млин середнього брата. Справа велика хата старшого брата. Біля своєї хати сидить старший брат, він у багатому вбранні. З правої сторони сцени виходить дід, його біла борода ще довша, одягнутий, наче старець убогий.

Д і д (кланяючись)                      Якби ваша ласка подати мені милостиню! 

С т а р ш и й  б р а т (байдуже)     Ге, не такий ти вже й старий! 

                                            Схочеш, то заробиш. 

Старший брат милостині не дав та пішов зі сцени. Дід відходить до краю сцени та оглядається на хату старшого брата. Зверху опускається декорація вогню, що поступово закриває хату. Дід іде в сторону млина середнього брата. З млина виходить середній брат.

Д і д (благально)                  Дай, чоловіче добрий, 

                                      хоч трошки борошна: 

                                      я вбогий чоловік, 

                                      крихти в роті сьогодні не мав.

С е р е д н і й  б р а т (з удаваним співчуттям)   Шкода, я ще й собі не намолов. 

(невдоволено з криком)       Багато вас тут таких тиняється.

Середній брат іде зі сцени. Дід відходить до краю сцени та оглядається на млин середнього брата. Зверху опускається декорація вогню, що поступово закриває млин. 

Дід повільно іде зі сцени.

Завіса.

 

Дія 3. 

Посередині сцени стіна з дверима до убогої чистої хатини молодшого брата. Зліва стіл, жінка несе миску зі стравою на стіл. Справа подвір'я, там стоїть молодший брат з будь-яким знаряддям  праці. До нього підходить дід з довгою білою бородою, одягнутий жебраком.

Д і д (благально)               Дайте хоч шматочок хліба!

Молодший брат (привітно)    Ідіть, дідусю, в хату — 

                                   там вас моя жінка нагодує.

Дід відкриває двері та заходить до хати. Дід сідає до столу та їсть. Жінка подає нову сорочку. Дід піднімає край свого жебрацького лахміття, на його тілі видно велику рану. 

Ж і н к а (співчутливо)   Дідусю, з чого це у вас рана така на грудях?

Д і д (безнадійно)         А це така в мене рана, що від неї 

                              мені скоро смерть буде.

Ж і н к а (схвильовано)   Ото лихо! І нема на неї ніяких ліків?

Молодший брат відкриває двері та чує розмову.

Д і д                         Є, та тільки ніхто тих ліків не дасть, 

                               хоч кожен може. 

                               Як хазяїн сам підпалить свою хату, 

                               та все його добро згорить, 

                               а тоді взяти попелу та й засипати мені на рану, 

                               то рана так і загоїться. Та хіба ж є такий чоловік?

М о л о д ш и й  б р а т  А як, жінко, гадаєш?

Ж і н к а (ствердно)       Та так, ми хату ще наживемо, 

                               а добрий чоловік як умре, 

                               то вже йому другого життя не буде.

М о л о д ш и й  б р а т (рішуче)  Ну, коли так, то … з хати.

Усі виходять з хати на подвір'я. Молодший брат бере декорацію-смолоскип та махає нею біля дверей хати. Зверху опускається декорація великої нової хати, що закриває частину сцени, де була стара хата. 

Д і д                         Бачу, сину, що з вас трьох лише ти

                               не розминувся з правдою. Живи щасливо!

Дід усміхається та швидко іде геть зі сцени.  

М о л о д ш и й   б р а т  Дітям розповімо про названого батька.

                                По правді жити навчимо їх. 

Ж і н к а                     З людьми ділитися, віддячувати добром, 

                               убогих не цуратися, старших шанувати.

Завіса.

 

Загрузка...