ХІБА ЧЕКАТИ ПЛАТИ ЗА ДОБРО?

Хіба чекати плати за добро? 

Нехай в руці зламається перо, 

Нехай твоя зламається рука, 

Що за добро добра собі чека!

Добро твориться просто — ні за так. 

Так, як цвіте і опадає мак, 

Як хмарка в'ється і сміється пташка, 

Як трудиться мурашка-горопашка.

Хай сіє зерна скрізь метка рука, 

І в океан добра тече ріка, 

І не зросте із нього ковила1…. 

Лиш так змагаймо океани зла.

1. Ковила — трав'яниста степова рослина родини злакових з вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасті волоті: тирса.

Тема: поетична розповідь про безкорисливість та силу добра.

Головна думка: заклик зернами добра перемагати океани зла.

У короткій поезії глибоко звучить велика істина: непереможна сила добра в одвічній боротьбі зі злом.

Художні засоби.

Епітети: метка рука.

Метафора: «хмарка в’ється», «сміється пташка», «добро твориться», «в океан добра тече ріка і не зросте із нього ковила».  

Порівняння: «Добро твориться … , як цвіте і опадає мак, як хмарка в'ється і сміється пташка, як трудиться мурашка…».

Гіпербола: «океан добра», «океани зла».

Повтори (анафора): «Нехай …», «Як …».

Повтори (тавтологія): «за добро добра».

Риторичні запитання: «Хіба чекати плати за добро?».

Протиставлення (антитеза): «хай сіє зерна … в океан добра …так змагаймо океани зла». 

Авторський неологізм: мурашка-горопашка.

Кількість строф: три.

Рими: добро – перо, рука – чека, так – мак, пташка – горопашна, рука – ріка, ковила – зла.

Композиційна будова поезії.

У першій строфі ліричний герой гнівно закликає не бути корисливим.

У другій строфі філософське розмірковує про добро. Воно повинно бути природним покликанням людини, як краса цвіту рослин, безхмарне мирне небо, щебет турботливих птахів, невтомність працьовитої мурашки.

У третій строфі ліричний герой утверджує основну думку вірша, що тільки зернами добра можна здолати океани зла.