Тема: хвилююча розповідь про незвичайну зустріч Старого Учителя зі своїм першим учнем, уже сивим Остапом.
Головна думка: уславлення самовідданої праці вчителя.
Композиційна будова.
Зачин: «Під гіллястою липою сидів Старий Учитель …».
Основна частина: «До вчителя підійшов сивий …».
Кінцівка: «А тепер, мої любі учні …».
План.
1. Старий Учитель записує учнів.
2. Підійшов сивий дідусь.
3. Розмова Старого учителя з першим учнем.
4. «Для чого людині треба вчитись?».
Цитатна характеристика Старого Учителя.
|
Учитель за професією |
«Під гіллястою липою сидів Старий Учитель, записував до школи дітей» |
|
Уважний, небайдужий |
«Учитель пильно подивився на дідуся, заплющився на мить і знову глянув йому в вічі» |
|
Хороша пам'ять |
«Шістдесят років тому під цією липою він записував його до школи» |
|
Привітний, сердечний |
«Старий Учитель і його перший школяр обнялися і поцілувалися» |
|
Схвильований, радісний, задумливий |
«Старий Учитель заплакав». «Задумливий, схвильований, з тремтячими сльозинками в очах, він довго сидів мовчки, дивився на маленького Остапа» |
|
Мудрий, наставник, порадник |
«А тепер, мої любі учні, — промовив Старий Учитель рівним, тільки трохи схвильованим голосом, — хто ж мені скаже, для чого людині треба вчитися?» |
Учитель з дітей, що прийшли на цей світ, творить учнів, яким гостинно відкриті двері в незвичайну країну шкільних знань. Нескінченна в благородному коловороті професія: підуть випускники дальшою дорогою життя, а вчителя уже чекають нові учні.